Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів
До цього моменту діє принцип безперервності в роботі єдиного органу законодавчої влади. Народні депутати України виконують свої обов’язки на постійній основі, працюючи в комітетах, фракціях, тимчасових спеціальних та слідчих комісіях, виконують інші завдання, які обумовлені статусом народного депутата України, тощо.
Таким чином, з моменту проведення виборів і до відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання народні депутати України минулого скликання мають повноваження проводити засідання й приймати рішення. Разом з тим слід зазначити, що в парламентській практиці виникла своєрідна традиція після проведення виборів до початку роботи новообраної Верховної Ради України, як правило, утримуватись від прийняття законів, інших нормативно-правових актів, які б суттєво впливали на правову систему, стосувались найважливіших питань внутрішнього й зовнішнього становища держави.
Період набуття повноважень новообраним складом народних депутатів України повинен бути мінімальним. Цього вимагає правило про припинення повноважень Верховної Ради України минулого скликання з моменту відкриття першого засідання парламенту нового скликання, яке спрямовано на безперервність здійснення законодавчої і представницької функцій єдиного органу законодавчої влади в Україні.
Щоб гарантувати дотримання цього важливого принципу, за Президентом України закріплено право припиняти повноваження Верховної Ради України. Обов’язковою умовою застосування такого повноваження Президентом України є неспроможність парламенту протягом тридцяти днів однієї чергової сесії розпочати пленарні засідання. Це стосується як засідань першої, так і всіх наступних сесій парламенту. Надання такого права Президенту пов’язано з тим, що він є главою держави та гарантом додержання Конституції України (ст. 102 Конституції України).
Отже, Президент України відповідальний за своєчасне виконання конституційних повноважень Верховною Радою України, яка не може ухилятися з різних причин (політичних, організаційних неузгодженостей або внутрішніх конфліктів між політичними фракціями в парламенті тощо) відмовлятися від виконання конституційних функцій. Бездіяльність парламенту і, як наслідок, неможливість розпочати протягом встановленого Конституцією строку пленарні засідання однієї чергової сесії вимагає від Президента України реагувати на такі порушення Основного Закону України.
Можливість дострокового припинення повноважень — один з основних принципів, які визначають статус виборних представницьких органів державної влади та виборних посадових осіб. Якщо в конституційній нормі вказуються підстави застосування відповідальності, то це не може розглядатися як втручання в діяльність органу законодавчої влади з боку Президента, оскільки Конституція України саме таким чином визначає спосіб захисту суспільних і державних інтересів від шкоди, яка завдається бездіяльністю вищих органів влади.
Вирішуючи справу щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 90, п. 8 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Конституційний Суд України в Рішенні від 19 травня 2004 р. № 11-рп/2004 дійшов, зокрема, таких висновків. Словосполучення «протягом тридцяти днів» слід розуміти як перебіг тридцятиденного строку підряд, тобто в календарних днях. Обчислення строку починається з дня, коли заплановані пленарні засідання однієї чергової сесії не змогли розпочатися, а якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то днем його закінчення є наступний робочий день.
Конституційний Суд України також зазначив, що виникнення в Президента України права на дострокове припинення повноважень Верховної Ради України пов’язане не з кількістю пленарних засідань, а з кількістю днів, протягом яких пленарні засідання не можуть розпочатися.
Таким чином, у двох перших частинах ст. 90, яка коментується, закладений механізм забезпечення конституційного правопорядку в частині належної діяльності Верховної Ради України, а саме — гарантії безперервності та ефективної діяльності єдиного органу законодавчої влади. Важливою гарантією проти бездіяльності Верховної Ради України виступає конституційне повноваження Президента України з дострокового припинення повноважень парламенту.
У конституційному розумінні виконанню повноважень Верховною Радою України можуть завадити та перешкоджати різні причини, серед яких, як свідчить парламентська практика, переважними є недосягнення політичних домовленостей, намагання отримати переваги в певних посадах, які мають ключове значення в організації роботи Верховної Ради України та її органах, тощо. Проте існування парламенту як постійно діючого органу законодавчої влади обумовлено ще його важливою ознакою існування як єдиного суб’єкта законотворення, і без реального здійснення цієї функції державна влада в цілому може опинитися на шляху руйнації і некерованості у всіх інших сферах виконавчої і судової діяльності, що призведе до вкрай негативних наслідків для суспільства. Таким чином, Конституція України враховує, що за особливих обставин, а саме, коли діяльність Верховної Ради України, яка обрана на позачергових виборах після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, може бути не адаптована до завдань і функцій, які було складно опанувати за короткий термін, необхідно надати можливість організувати стабільну роботу комітетів, народних депутатів України і сприяти ефективній сесійній роботі Верховної Ради України. Гарантією від зловживань правом розпуску парламенту є заборона ухвалювати рішення про дострокове припинення повноважень протягом року з дня обрання Верховної Ради України на позачергових виборах (ч. 3 ст. 90).
Заборона в такий спосіб впливати Президенту України на Верховну Раду України орієнтує народних депутатів України на використання всіх можливостей досягати результативності у своїй спільній діяльності, спонукає їх до сумлінного ставлення при виконанні своїх конституційних повноважень і головне цей конституційний строк «недоторканності» новообраної на позачергових виборах Верховної Ради України не дозволяє перетворювати відповідальність за неефективну діяльність на інструмент самочинного втручання глави держави у сферу законодавчої діяльності парламенту. Конституційно закріплений строк — один рік для новообраної на позачергових виборах Верховної Ради України, є необхідним часовим проміжком для повного усвідомлення депутатським корпусом своєї відповідальності перед суспільством і державою.
Важливо зазначити, що ч. 4 ст. 90, яка має пряме відношення до гарантій парламентаризму, забезпечення принципу поділу влади і встановлення її балансу у взаємодії при виконанні самостійних функцій кожною гілкою, передбачає конституційний принцип встановлення однакового строку діяльності обраних інститутів державної влади та здійснення ними конституційних повноважень. Разом з тим за змістом положення статті Конституції, яка коментується, заборона дострокового припинення повноважень Верховної Ради України також припадає на останні шість місяців строку повноважень Президента України. Звідси випливає велике значення збереження балансу на рівні функціонуючих в останні шість місяців до виборів Президента України вищих органів державної влади як Президента, так і Верховної Ради, що виступає необхідною умовою збереження стабільності в державі, протидією будь-яким спробам авторитарного правління за відсутності напередодні виборів Президента, Верховної Ради України, повноваження якої можна припиняти достроково у встановленому Конституцією порядку і за визначених нею умов.
Стаття 91.
Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених цією Конституцією.
Коментована стаття розглядає види правових актів, які приймаються парламентом України. Конкретизація видів правових актів, які уповноважена приймати Верховна Рада України, продовжена в
