Конституція України. Науково-практичний коментар - Колектив авторів
Конституція України запровадила інститут чергових сесій роботи парламенту для забезпечення постійного, безперервного характеру його роботи в умовах, коли народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі (ст. 78), а безпосередньо здійснюють законотворчу роботу (обговорюють і голосують за конкретні законопроекти) на їх періодичних зібраннях.
Правові норми, які містяться в ст. 83 Конституції України, спрямовані на забезпечення ефективного функціонування Верховної Ради України, головним повноваженням якої як єдиного органу законодавчої влади в державі є законотворча діяльність. Ці норми, поряд з деякими іншими конституційними положеннями, визначають постійно діючий характер діяльності парламенту. Вони спрямовані на гарантування недопущення будь-яких відхилень щодо календарних строків початку чергових сесій Верховної Ради, можливого неправомірного намагання порушення цих строків, від кого б вони не виходили або в звичайних, або навіть у надзвичайних ситуаціях.
В Основному Законі визначено, що чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. У зв’язку з такою конституційною визначеністю початку роботи парламенту чергові сесії не скликаються. Для загальнонаціонального органу, яким є Верховна Рада України, встановлення в Конституції єдиних строків початку роботи її чергових сесій, крім гарантій від довільного визначення подібних строків, містять також і раціональні установлення, спрямовані на додержання необхідного порядку в роботі українського парламенту, забезпечення узгодженості його діяльності з роботою різних державних органів, здійснення будь-яких державних заходів, планування своєї діяльності.
Якщо початок чергової сесії Верховної Ради України жорстко регламентується Основним Законом, то її завершення залежить від рішення Верховної Ради України. Парламент може приймати рішення про різні строки її завершення. При цьому він має брати до уваги, чи вирішені ті питання, які планувалось розглянути на черговій сесії, щоб міжсесійні канікули тривали розумний період (згідно з Регламентом вони можуть тривати не більше 45 днів і не менше 10 днів до початку наступної сесії). Практика завершення сесій показує, що осіння сесія парламенту триває до середини — кінця січня наступного року, а весняна — до половини липня — початку серпня. Питання продовження і завершення чергової сесії належить до повноважень Верховної Ради України.
Початок чергової сесії парламенту не потребує ні спеціального рішення Верховної Ради чи рішення її Голови, ні спеціальної процедури скликання народних депутатів України. На визначення дати початку чергової сесії впливає обсяг запланованої і виконаної роботи, невідкладність питань, що їх має вирішити парламент, та інші обставини.
Не пізніше ніж за три дні до початку чергової сесії парламенту відповідна інформація має бути опублікована в газеті «Голос України». Разом з тим на апарат Верховної Ради України покладено обов’язок надіслати всім народним депутатам України, згідно зі строком, визначеним Регламентом Верховної Ради України, інформацію про дату і час початку чергової сесії, місця і час реєстрації народних депутатів.
У статті 83 Конституції йдеться також про скликання позачергових (екстраординарних) сесій Верховної Ради України. Вони скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, тобто не менш як ста п’ятдесяти народних обранців, або на вимогу Президента України. При цьому обов’язково зазначається порядок денний сесії, що скликається.
Основний Закон України не перераховує підстав, з яких уповноважені на то суб’єкти можуть вимагати скликання позачергової сесії. Отже, це питання покладено на розсуд самих суб’єктів. Разом з тим те, що цим правом можуть скористатися лише Президент України і сто п’ятдесят народних депутатів України, ставить певні перепони для скликання позачергових сесій зі слабо аргументованих, дріб’язкових, державно незначних питань. Додатковою перепоною для скликання невмотивованих позачергових сесій є вимога аргументувати ініціаторами її скликання свою пропозицію, підписати її (при цьому підписи ініціаторів не можуть бути відкликані). До вимоги суб’єктів скликання позачергової сесії мають бути додані на розсуд ініціаторів проекти законів, постанов, які слід розглянути на сесії. Такі документи слугуватимуть підставою для визначення вмотивованості ініціативи. Зміна позиції суб’єктів ініціативи скликання позачергової сесії (заяви про відкликання підпису чи відмова від своєї ініціативи Президента України) не впливатимуть на скликання позачергової сесії. Право на скликання позачергової сесії не тільки важливий засіб підвищення ефективності управління в державі, а й можливість опозиції акцентувати увагу суспільства на нагальності вирішення певних проблем загальнодержавного значення.
Згідно з Регламентом Верховної Ради України позачергова сесія парламенту має бути скликана не пізніше ніж у семиденний строк після дня надходження вимоги про її скликання. На Голову Верховної Ради України покладено обов’язок видати розпорядження про скликання позачергової сесії, яке має бути опубліковане в газеті «Голос України» не пізніше як за три дні до її відкриття. У розпорядженні зазначаються питання, які мають бути розглянуті на такій сесії. Чітко визначений порядок скликання позачергової сесії пов’язаний з її характером і, як правило, нетривалістю проведення.
Якщо позачергова сесія проводиться у зв’язку з оголошенням указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні чи в певній частині території держави, народні депутати України мають зібратися на її засідання не пізніше як у дводенний строк після оголошення указу без скликання. Це конституційне положення є нормою прямої дії і не потребує додаткових організаційно-правових заходів для відкриття такої сесії. Проведення такої сесії пов’язане із повноваженнями Верховної Ради України щодо затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації (п. 31 ст. 85 Конституції України).
Якщо засідання Верховної Ради відбуватиметься поза офіційним залом засідань, про це має бути повідомлено кожного народного депутата із зазначенням адреси проведення парламентських зборів. У такому разі сесія Верховної Ради збирається у дводенний строк, коли воєнний чи надзвичайний стан оголошується на всій території України, а не лише в окремих її місцевостях.
Враховуючи екстремальність ситуації, у зв’язку з якою видаються укази Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в державі, зрозуміло, що порядок реалізації таких екстраординарних повноважень має бути врегульований на рівні закону. До основних законодавчих актів, які регламентують дії посадових осіб у таких випадках, окрім Конституції України і Регламенту Верховної Ради України, слід віднести Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» і Закон України «Про правовий режим воєнного стану».
Як у разі введення воєнного стану, так і в разі оголошення надзвичайного стану на керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ
