Філософія: Навчальний посібник. - Олександр Михайлович Кривуля

культура була більш укорінена в умови повсякденного буття простих людей, вони ж були її творцями й споживачами: міфи, казки, пісні, прислів’я, обряди. В сучасних умовах, коли надзвичайно розвилися засоби масової інформації й комунікації, склалась так звана масова культура, яка характеризується розмиванням кордонів між високою й народною культурою, між регіональними та національними культурами. З одного боку масова культура зробила кращі культурні досягнення доступними для більшості людей, але, з іншого боку, в умовах комерціоналізації й стандартизації культурного виробництва вимоги ринку часто ведуть до потурання низькому смаку публіки.

Багатоманітність культур можна проілюструвати також багатством інших субкультур у межах однієї й тієї ж культури. Субкультурами називають сукупність норм, цінностей та зразків поведінки, які відрізняють ту чи іншу групу від більш широкої спільноти. Це можуть бути регіональні, релігійні, класові, вікові, етнічні субкультури. Серед субкультур є й такі, що знаходяться у конфлікті з пануючою культурою. Такі явища називають контркультурою (напр., «богема» як стиль життя певних груп художньої інтелігенції), а інколи деякі з них і «катакомбною культурою»[400].

Фіксація багатоманітності культур - це лише одна сторона їх характеристики. З не меншою очевидністю можна переконатись і в культурній єдності людства. Її можна відзначати у двох напрямках. По-перше, в культурах різних народів і країн є певні загальні риси, схожі елементи, які уможливлюють культурні контакти і взаємодію. Такі елементи й риси часто називають культурними універсаліями. Автори, котрі досліджують їх, часто мають розбіжності щодо них. Одні вбачають ці універсали в категоріях, через які люди оцінюють, осмислюють і переживають світ, зводять у цілісність всі явища дійсності (напр., «простір», «час», «причина», «добро», «красота», «віра», обов’язок», «свобода»)[401].

Інші до культурних універсалій відносять такі явища як мистецтво, освіта, наукове дослідження, філософія тощо і при цьому висувають такий критерій: універсалією може бути назване тільки те, що в тій чи іншій формі властиве всім суспільствам в усі часи[402]. Американський дослідник проблем культури Джордж Мьордок (1897-1985) виділив понад 60 культурних універсалій, до яких відніс мову, виготовлення знарядь праці, спільну працю, гостинність, релігійні обряди, освіту й багато інших[403]. Хоч вони за своїми конкретними формами й варіюються у різних народів, але за функціональним змістом є тотожними і це відкриває шлях до міжкультурних контактів і взаєморозуміння.

По-друге, єдність культур і зростання ступеня універсальності культури людства як цілого забезпечується в наш час розвитком економічних зв’язків, розвитком засобів масової інформації й комунікації, універсальністю науки й техніки, зростанням ролі вимог міжнародного права.

Література

До теми «Влада»

1. Баландьє Ж. Політична антропологія. - К.: Альтерпрес, 2002. - 252 с.

2. Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирнополитическая экономия. - М.: Прогресс-Традиция; Издательский дом «Территория будущего», 2007. - 464 с.

3. Бурдьє П. Социология политики. - М.: Социо-Логос, 1993. - 335 с.

4. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. - К.: Основи, 1998. - 534 с.

5. Вебер М. Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990. - 808 с.

6. Влада і насильство. Збірка наукових статей / за ред. Кривулі О.М. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. - 198 с.

7. Вятр Е. Социология политических отношений. - М.: Прогресс, 1979. - 462 с.

8. Канетти Э. Масса и власть. - М.: Ad Marginem, 1997. - 527 с.

9. Кожев А. Понятие власти. - М.: Праксис, 2006. - 192 с.

10. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К., 1996.

11. Короткий оксфордський політичний словник. - К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2005. - 790 с.

12. Луман Н. Власть. - М.: Праксис, 2001 - 256 с.

13. Манан П. Інтелектуальна історія лібералізму. - К.: Дух і літера, 2005. - 216 с.

14. Пятигорский А. Что такое политическая философия: размышления и соображения. Цикл лекций. - М.: Европа, 2007. - 152 с.

15. Рікер П. Навколо політики. - К.: Дух і літера, 1995. - 334 с.

16. Современный либерализм: Ролз, Бёрлин, Дворкин, Кимлика, Сэндел, Тейлор, Уолдрон. - М.: Прогресс-Традиция, 1998. - 248 с.

17. Сучасна політична філософія. Антологія. - К.: Основи, 1998. - 575 с.

18. Фуко М. Наглядати й карати: Народження в’язниці. - К.: Основи, 1998. - 392 с.

19. Уолцер М. Компания критиков: Социальная критика и политические пристрастия XX века. - М.: Идея-Пресс, Дом интеллектуальной книги, 1999. - 360 с.

До теми «Норми»

1. Вригт Г. Х. фон. Нормы, истина и логика / / Вригт Г. Х. фон. Логикофилософские исследования: Избр. труды. - М.: Прогресс, 1986. - С. 290-410.

2. Дюркгайм Е. Самогубство. Соціологічне дослідження. — К.: Основи, 1998. - 519 с.

3. Мертон Р. К. Социальная структура и аномия // Социология преступности (Современные буржуазные теории). - М.: Прогресс, 1966. - C. 299-313.

4. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. - СПб.: Наука, 2000. - 379 с.

До теми «Мова»