Московитія проти України: політика, культура... - Олександр Федорук
— організації зрежисованих показових процесів над українськими націоналістами, коли проект обвинувачувального висновку, обвинувачувальна промова прокурора і вирок затверджували в ЦК КП(б)У не пізніше ніж за тиждень до початку судового засідання (постанова Політбюро ЦК КП(б)У № ПБ-83/61 від 5.10.51 р.);
— засудження і вбивства неповнолітніх (дитячі черепи зі слідами куль у Биківні, Дем’яновому Лазі);
— організації штучного голодомору в 1946–47 роках, коли зерно, за вказівками ЦК, відправили до східноєвропейських країн, що потрапили під окупацію радянської армії;
— насильницької колективізації в західноукраїнських та Ізмаїльській областях;
— організації й участі у насильницькій депортації українців (Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя) з етнічних земель у нинішній Польщі в Радянську Україну, а поляків із Західної України — на територію Польщі;
— заборони повертатися в рідні краї тим українцям, які відбули покарання в ГУЛАГах;
— здійснення антисемітизму як державної політики в повоєнний час (так звана «справа лікарів»);
— створення перешкод для повернення на історичну батьківщину кримських татар та інших депортованих народів;
— асиміляції українського етносу;
— постійного втручання у судочинство, нав’язування суду лінії компартії».
… Чорне і біле, день і ніч, добро і зло завжди поруч — це і є реальна хода Історії. Ніколи не замінити білого брудним— як не заступити дня ніччю. Любителі брудних барв вишукують нові рецепти розбрату в Україні, закликаючи до стерильного очищення, за словами Базилюка, від «нинішнього бедламу». Не сумніваюсь: правда не за ними, не за Кушнарьовими, не за регіональними сепаратистами, бо правду не вибореш глумом над народними святинями і тією тупою олжею, що завжди зловісно чорніла перед білою барвою правди.
Відомий український культурний діяч і філософ Микола Шлемкевич (1894–1966) з вірою в майбутнє оновлення й ствердження соборності українства натхненно писав: «Тепер можемо ствердити, що ми ніколи у новіших часах не були такі зближені й такі зрівняні в пересічі, як сьогодні…
…Ніколи в новіші часи не були ми такі одностайні, такі близькі. Двері глибокої соборності у взаємному розумінні та взаємній любові відчинені тепер навстіж. Тільки «полки погані» застарілих мислей і форм і зв’язаних з ними амбіцій та провини — заступають дорогу. «Потопчімо ті полки погані», — і свідомість, і совість повторяють слова Івана Франка. І тоді з роз’ясненими очима і щирим серцем увійдемо в ті відчинені двері»26.
Полки погані — на гульбищі «слов’янського базару» Московитії! Той хибний шлях почався від пролетарського інтернаціоналізму.
_______________
1 Гуцало Є. Знак Хіви // Літературна Україна. — 1995. — 3 серп. — С. 5.
2 Конквест Р. Жнива скорботи. — К., 1993. — С. 99.
3 Див.: Вінниця: злочин без кари. — К., 1994. — С. 333; крім того, див.: Великий терор на Хмельниччині. — Хмельницький, 1997. — С. 270; Старів С. Страта голодом. — К., 1997. — С. 251; Куліш А. Геноцид. Голодомор 1932. — 1933. Причини, жертви, злочинці. — Полтава, 2000. — С. 88; Політичний терор, тероризм в Україні. — К., 2002. — С. 949.
4 Волкогонов Д. Маршал Ворошилов // Октябрь. — 1996. — № 4. — С. 164.
5 Уралов А. [Авторханов А.]. Народоубийство в СССР. Убийство чеченского народа. — Мюнхен: Свободный Кавказ, 1952. — С. 69.
6 Якубов Ф. Память о добром или «Добро без корней не прорастает». — У кн.: Память о Добром. — Симферополь, 2004. — С. 132.
7 Там само. — С. 12.
8 Бекирова Г. Кримскотатарская проблема в СССР (1944–1991). — Симферополь, 2004. — С. 330.
9 У 2004 р. в Криму діяло сім шкіл та 53 класи з кримськотатарською мовою навчання, вісім двомовних класів, де навчалося 3020 дітей. Кримськотатарською мовою видавалося 14 газет і один журнал. При державній телерадіомовній компанії «Крим» було утворено національні редакції кримських татар, болгар, вірменів, греків і німців. Із загальної кількості ефірного часу (10,5 години) на передачі для кримських татар припадало 27 відсотків. Щодня в ефір виходила передача однієї з національних редакцій. Найближчими роками передбачалося відкрити ще 34 школи з кримськотатарською мовою навчання. Національні кадри одержують підготовку в Сімферопольському державному університеті, Кримському державному індустріально-педагогічному інституті, Сімферопольському педагогічному училищі.
10 Білозерова Л. Куди провалився тендер на «Вервольф» // «Урядовий кур’єр» від 10.08.2004 р.
11 Погрібний А. Чи браття «братья славяне»? // Літературна Україна. — 1998. — 5 берез. — С. 7.
12 Базлюк А. Кто развеет мифологический туман? // Волконский А. Историческая правда и украинофильская пропаганда. — Донецк, 1998. — С. 4.
13 Там само. — С. 4.
14 Там само. — С. 57.
15 Там само. — С. 63.
16 Там само. — С. 3.
17 Див: Миллер А. Сайт http://www.ukrhistory.narod.au/texts//miller-za.htm.
18 Затулин К., Севастьянов А. «Дружба, сотрудничество и партнерство» между Россией и Украиной. Два года спустя после обмана в прошлом веке // Независимая газета. — М., 2001. — 31 января.
19 Погрібний А. Ці неонаці — з України //Розмови про наболіле, або якби ми вчились так, як треба… — К., 2000. — С. 218, 219, 221.
20 Дзюба І. Україна перед сфінксом майбутнього. — К., 2001. — С. 20.
21 Див. детальніше: Черненко
