Кримінальне право України: Загальна частина: підручник - Колектив авторів
1) одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт; г) вісім годин громадських робіт;
2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: а) два дні обмеження волі; б) три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.
Отже, якщо особу засуджено за один із злочинів до позбавлення волі на три роки, а за інший — до одного року виправних робіт, то суд має перевести менш суворе покарання (виправні роботи) у більш суворе (позбавлення волі), керуючись зазначеною вище шкалою у співвідношенні 1:3. Тільки після цього можна застосувати принцип повного або часткового складання для визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.
При сукупності злочинів та вироків виникає і питання про призначення покарання за сукупністю у випадках, коли особа засуджується за кожен злочин (за кожним вироком) до службових обмежень для військовослужбовців або виправних робіт із різними відсотками відрахувань із заробітку. Це питання вирішується у ч. 2 ст. 72 КК, згідно з якою складатися можуть лише строки цих покарань, а розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають. Наприклад, якщо до закінчення строку виправних робіт, призначених з відрахуванням 10 % із заробітку, особа засуджується за інший злочин до такого самого виду покарання, але з відрахуванням уже 20 %, то суд повністю або частково приєднує до покарання, призначеного за новим вироком, не відбутий за попереднім вироком строк виправних робіт, залишаючи для останнього колишній розмір (10 %) відрахувань. Інакше кажучи, тут складаються лише строки покарання, а розміри відрахувань із заробітку засудженого обчислюються за кожним вироком самостійно.
За сукупністю злочинів та вироків суд може призначити і такі види основних покарань, для яких у ч. 1 ст. 72 КК не встановлено правил співвідношення в якому-небудь еквіваленті. Це стосується таких видів покарань, як штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, які згідно з ч. 3 ст. 72 КК складанню як між собою, так і з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Такий самий порядок встановлено у ч. 4 ст. 72 КК і щодо призначення за сукупністю додаткових покарань різних видів, які в усіх випадках виконуються самостійно.
У разі обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, особа ще до засудження може перебувати в попередньому ув’язненні. Тому в ч. 5 ст. 72 КК встановлено, що при засудженні особи до позбавлення волі суд зараховує у строк покарання попереднє ув’язнення з розрахунку день за день, а при засудженні до інших видів покарань — відповідно до шкали еквівалентів, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК. Якщо особа засуджується до таких видів покарань, яких у цій шкалі не зазначено (наприклад, штраф), суд, ураховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Контрольні запитання1. Якими принципами керується суд при призначенні покарання і у чому вони полягають?
2. Як визначаються загальні засади призначення покарання і у чому полягають ті вимоги, що їх складають?
3. У чому полягає різниця врахування судом при призначенні покарання обставин, що його пом’якшують чи обтяжують?
4. Що повинен суд ураховувати при призначенні покарання за незакінчений злочин і у чому полягають особливості його призначення за готування до злочину і за замах на злочин?
5. Які чинники є підставами і який порядок встановлено законом для призначення судом більш м’якого покарання, ніж передбачено законом?
6. Як призначається покарання за наявності у справі обставин, що його пом’якшують?
7. Якими правилами (принципами) керується суд у разі призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків і у чому полягають ці правила?
8. Чим відрізняється порядок призначення покарання за сукупністю злочинів від порядку його призначення за сукупністю вироків?
9. У яких межах визначається остаточне покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?
10. Як і за якими правилами складаються різні види основних покарань у разі їх призначення за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?
11. Як призначаються додаткові покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?
Розділ ХІХ Звільнення від покарання та його відбування§ 1. Поняття звільнення від покарання та його види
1. Поняття звільнення від покарання. Реалізація в КК ідей гуманізації та диференціації кримінальної відповідальності дала підстави для існування інституту звільнення особи, яка вчинила злочин, від покарання. Під звільненням від покарання розуміється відмова держави від застосування покарання до особи, яку обвинувальним вироком суду було визнано винною у вчиненні злочину. Звільнення від покарання має важливе значення у протидії злочинності, оскільки часто досягнення цілей, які стоять перед кримінальним правом, можливе без відбування покарання. Його відбування може стати зайвим, неефективним, зашкодити процесам ресоціалізації особи, яка вчинила злочин.
2. Відмінність звільнення від покарання від звільнення від кримінальної відповідальності. Відповідно до чинного КК звільненою від покарання може бути лише така особа,
