Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом - Річард Темплар
Якщо ми гратимемо за Правилами, нам, імовірно, більшість людей подобатиметься. Ми будемо щирими й приязними, намагатимемося їх зрозуміти та допомагати їм, будемо милими, добрими, тактовними, співпрацюватимемо з ними. Це розкриє в людях їхні найкращі риси, тож у майже кожній людині, з якою зустрічатимемося у своєму житті, ми побачимо якості, що найбільше викликають симпатію.
Та завжди є винятки. Я знаю жінку, яка стверджує, що не любить лише трьох людей. Наскільки мені відомо, так воно і є. Вона гравець за Правилами, і я вважаю, число тих, кому не подобається вона, менше. Проте деяким людям властиві речі, що справляють на вас неприємне враження, чи, можливо, ви натрапляєте на тих людей за невдалих обставин. Приміром, ви зустрічаєтеся з їхніми «колишніми» чи зайняли нову посаду і раптом виявили, що під вашим керівництвом працюватиме той, хто довго та безуспішно домагався цього крісла і тепер ображається на вас. Годі уявити, що вони продемонструють вам свої найкращі риси. А інколи вони поводитимуться так, що полюбити їх буде неможливо.
Особисто в мене дуже мало людей, яких я відверто недолюблюю, але вони є. Не кажучи про тих, до яких я б не сказав, що ставлюся неприязно, але й особливої симпатії не відчуваю. Любов чи нелюбов до когось — це почуття, а вони вам не підвладні. Отже, якщо ви зробили стосовно когось усе, що могли, хай совість вас не мучить — ви не зобов’язані полюбити цю людину.
А от ваше ставлення до людей — то інша справа. Граючи за Правилами, ви повинні поставити перед собою завдання приховувати свою нелюбов. Будьте завжди коректними, чемними та делікатними незалежно від ваших особистих почуттів. Зрештою, в іншому разі ви тільки погіршите ситуацію. Гравець за Правилами завжди має дотримуватися високих моральних стандартів. Подбайте про те, щоб люди не мали за що вам дорікати.
Лише зрідка у вашому житті траплятимуться випадки, коли ви відчуєте, що маєте діяти принципово та висловити свою рішучу незгоду. Можливо, вам доведеться виступити проти людей, які будуть із когось знущатися. У таких — сподіваюся, виняткових — ситуаціях ви можете сказати саме те, що відчуваєте стосовно їхньої поведінки, та не кажіть, що вони вам не подобаються. Чим це зарадить? По-перше, у цьому немає необхідності, по-друге, такий підхід надасть вашому нападу особистого характеру і змусить сумніватися в його обґрунтованості. Критика має бути об’єктивною.
Таких випадків не має бути багато, і траплятимуться вони дуже рідко. Решту часу поводьтеся так, наче вам усі подобаються. Окрім того що ви покажете себе вихованою людиною, ви й інших сприйматимете з більшою симпатією, а це тільки додасть вам приємних вражень.
ПРАВИЛО 25
Ви не зобов’язані любити всіх…
«… і всі з вами дружитимуть»
Як ми пересвідчилися, ознайомившись із попереднім правилом, траплятимуться люди, які вас не любитимуть. Ніхто не знає чому… Можливо, якась ваша звичка, на яку більшість людей не звертає уваги, їх по-справжньому дратує. Може, вони вам заздрять. Або помиляються щодо вас. Або взаємній симпатії не сприяє ваше ставлення до них — можливо, ви займаєте вищу посаду, і це їх обурює, чи їм не подобаються ваш брат, дядько, друзі, і вони вважають, що ви всі на один копил.
Прагнення подобатися властиве всім, і воно допомагає нам знаходити друзів. Безсумнівно, що ви маєте більше шансів стати популярним, коли хочете цього, ніж коли вам просто байдуже. Проте багатьом людям, які воліють подобатися, буває важко подолати неприязнь до себе, навіть коли вона походить від тих, кого вони не люблять самі. Це якось нелогічно. Добре, я згоден, що в почуттях логіки немає і не повинно бути. Я лише хочу пояснити, наскільки нерозумною є така позиція. Щойно ви визнаєте її безглуздість, вам стане легше її подолати.
Самі поміркуйте. Якщо вам хтось не подобається, чи не однаково вам, якої він про вас думки? Чому його думка для вас важлива? У деяких випадках неприязнь із боку тих, кого ви не поважаєте, навіть лестить. Річ у тім, що коли родинні, робочі, приятельські стосунки дають вам відчуття щастя та спокою, коли вас задовольняє гра за Правилами, коли власна поведінка не викликає у вас розкаяння, сум’яття чи сорому, ви не дозволите судженням інших людей вплинути на вашу самооцінку. Іншими словами, коли ви в собі впевнені, то зможете проігнорувати той факт, що хтось вас не любить, і сказати собі: «Такі вже вони люди. Я тут ні до чого».
Інколи вам дуже хочеться подобатися людині, тому що ви її дуже шануєте. Ви граєте за Правилами, а тому людей, яким ви не подобаєтесь, у вашому житті буде небагато, надто серед тих, ким ви захоплюєтеся. Імовірніше, якщо ви недостатньо в собі впевнені, вам здаватиметься, що вас не люблять, хоча це не відповідатиме дійсності. Тож віра в себе — ключ до розв’язання цієї проблеми також.
З часом дотримання Правил додасть вам упевненості. Це не станеться за одну ніч, але, коли усвідомите, що живете гідним життям і докладаєте максимум зусиль, вибудовуючи стосунки з оточенням, ви почуватиметеся спокійніше. Спілкуйтесь із правильними людьми — тими, хто поважає і підтримує вас, вгамуйте демонів із минулого, які обмежують ваше «я», і вам буде байдуже, якщо декілька осіб, із яким ви не маєте майже нічого спільного, не дуже вам симпатизують. Ну то й що?
ПРАВИЛО 26
… і не всі любитимуть вас
«Терпіть, коли вам щось не подобається»
Як часто ви чуєте від людей, що вони незадоволені своєю роботою / навчанням в університеті / стосунками / будинком / машиною тощо, проте тримаються їх? Мабуть, ви теж могли б сказати щось подібне. Проблема в тому, що з таким ставленням до життєвих обставин ви опиняєтесь у ролі жертви. Ви не контролюєте ситуацію та маєте просто змиритися з тим, що випало на вашу долю.
Тут немає нічого дивного: дотримуючись такої позиції, ви не можете не почуватися в пастці, нещасними та стривоженими. Як інакше? Якщо ви справді не маєте жодних шансів виплутатися з тієї халепи, яка робить ваше життя таким жалюгідним, це дуже прикро. Та надто малоймовірно.
Чи ви впевнені, що немає альтернативи? Таке трапляється вкрай рідко, хіба що ви, приміром, у в’язниці чи потерпаєте від злиднів, із яких ніяк не викараскатися (що досить нетипово, принаймні на Заході), і ви не читаєте зараз цю книжку. Майже завжди є вибір.
Ви могли б змінити спеціальність в університеті. Могли б полишити роботу. Могли б переїхати в інший будинок, попрацювати над стосунками чи припинити їх, позбавитися автівки. Якщо ви почуваєтесь у пастці, раджу вам подумати над можливими варіантами.
Я маю знайомого, чия шістнадцятирічна дочка перейшла до нової школи. Декілька місяців по тому вона почувалася нещасною — їй здавалося, що вона потрапила в пастку: профіль, який вона обрала, їй не подобався, а документ про закінчення курсу був потрібен. Викладали в школі чудово, та пристосуватися до учнівського колективу вона не змогла і близьких друзів не мала. Тож вирішила поїхати подивитися на коледж у сусідньому містечку. Вона дізналася, як туди доїхати і перевестися і які предмети можна там вивчати.
Виявилося, що можна змінити спеціалізацію. Дорога до школи забиратиме більше часу, але взагалі все складалося добре. Та що більше дівчина
