Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

Але я знову не змогла і рота відкрити, як у розмову вступив ще один демон з іншого боку:

- Колега, вам доведеться стати в чергу. Подружжя ат Маніл вже пів року обіцяє мені зустріч із міс Міон.

- Франц ат Шартіно! - радісно вигукнула Ірма. Я здивовано розглядала високого і худого сивого демона, що підійшов з іншого боку. Власник однієї з найкращих клінік у Шедані привітно та хитро мені посміхнувся.

- Дорайн, хлопчику мій, - до ректора підійшла Жоржанна ат Смалері. Владним жестом поклала руку йому на лікоть, зазирнула в очі, відволікаючи увагу сірих очей від мене, запитала: - Ти ж казав, що твоя обраниця викладач у Годамн?

- Зараз так, - не став брехати Дорайн. - А раніше була цілителем у третьому шпиталі.

- Але вона все ще людина! - прийшовши до тями, вигукнув Моріар, відвертаючись від мене.

- Наполовину, - задумливо відзначив містер ат Рауда, він вивчав мене поглядом, як рідкісний вид деревної жаби.

- Ще краще! - не на жарт розпалився містер ат Катара. - Неповноцінний демон та неповноцінна людина. Суцільне непорозуміння. І ти пропонуєш мені прийняти це до своєї сім'ї?

Мені на подібні висновки вже давно було байдуже. Я вже давно не брала їх близько до серця. Але виявилось, що так спокійно реагую тільки я.

Демони здригнулися і зробили рефлекторний крок назад. Я помітила, що лише Лой тільки примружив очі, не ворухнувшись, а його дружина злякано припала до нього. Хвилю енергії відчула навіть я, а коли перевела погляд на Дорайна теж захотілося позадкувати. Очі демона почервоніли, а риси обличчя почали загострюватися, з-під верхньої губи з'явилися гострі ікла.

- Що ти сказав? - видозмінене горло демона породило рик.

- Дорайн, припини! - скрикнула місис ат Смалері, але не наважилася більше наближатися до чоловіка.

Ректор зробив крок у бік батька, той просто завмер на місці, розгублено дивлячись на сина. Я злякано затиснула собі рота рукою. Від страху паралізувало ноги. Розумом розуміла, що треба якось зупинити Дорайна, але тіло скував інстинктивний жах перед демоном.

- Досить, - тихий голос Лоя впав на всіх ніби гуркіт грому, а Дорайна при цьому ще й блискавкою вразило, він сіпнувся як від удару, і трансформація швидко пішла назад. Очі набули звичного сірого кольору і гнітюча атмосфера зникла. Я здивовано подивилася на містера ат Чолсі: які чари він застосував, щоб вгамувати розлюченого демона? Чоловік зустрів мій погляд, але нічого казати не став. Він обійняв дружину, розвернувся і вирушив до іншої частини зали.

Моріар ат Катара озирнувся на мене, секунду свердлив поглядом, а потім поправив свій костюм і, вдаючи, що нічого не сталося, пішов за Лоєм. Дорайн підійшов швидким кроком, взяв мене за руку.

- Ти в порядку?

- Так, все добре. А ти? Що це було?

- Я трохи розлютився, - чоловік скривився, запустив руку у волосся, відводячи погляд. - Вибач, якщо налякав. Таке буває, але я не завдав би тобі шкоди, клянуся.

- Вірю, - відповіла абсолютно чесно і сама злякалася своєї впевненості. Цікаво, а чи була я так само впевнена, що мені не завдасть болю Йозеф? Я відступила на крок, глянула на Ірму і сказала для демона: - Я буду тут, якщо в тебе ще є справи.

- Я ж обіцяв не залишати тебе, - нагадав Дорайн. - Справи вирішу днями.

- Ні, - запротестувала я. - Тут я під наглядом Ірми, виріши справи зараз. Найближчими днями я маю один план. У Годамн.

Демон зміряв мене зацікавленим поглядом та кивнув. Він стиснув мою руку, а потім відпустив і подався до центру зали. 

Страж затишно влаштовувався на руці.