Мій нестерпний ельф - Настуся Соловейко

Я знов кивнула.

– І ще, дорогенька, не опирайся, бо пошкодуєш. Ти ж не хочеш втратити дитину? – мої очі розширилися – Так, я знаю, а от Бальмон? Знає? Відповідай!

– Ннні, – губи самі виштовхнули відповідь.

Корил засміявся, відкинувши голову назад.

– Цікаво. Це складно не помітити, магічні потоки геть змінилися, певно, він занадто зайнятий своєю мамашею. І знаєш, що? Це просто чудово для мене! Втім, не переживай, коли Бальмон опиниться в камері, я про тебе подбаю, і про твого виродка теж. Ще побачимось.

Він клацнув пальцями й зник.

Поступово я знов почала відчувати своє тіло і змогла поворушити руками, а потім і ногами.

Перше, що я спробувала зробити – все ж таки дійти до вокзалу.

Зайшовши у величезну будівлю і продершись крізь натовп, я підійшла до каси, щоб купити білет.

Утім, як тільки відкрила рота, щоб сказати, що мені потрібно, мене розвернуло на сто вісімдесят градусів і ноги самі понесли на вулицю, а потім до дому Льє.

Від відчаю я прикусила губу і відчула солоний присмак крові на язику.

Духи! Що ж робити?

Поїхати з міста було б найкращим варіантом, та вочевидь, мені не вдасться.

Увійшовши до холу, я швидко зажбурнула валізу до своєї кімнати.

Хотілося спати та їсти. Я прислухалася до своїх відчуттів, начебто, нічого не змінилося.

Може, я зможу опиратися? Льє ніколи мене не пробачить, якщо я вкраду ці документи! Він і правди не дізнається!

Я просто не зможу йому розповісти!

А з іншого боку, я й сама тепер не знаю, як він до мене відноситься.

Думки крутилися в голові немов шалені.

Жоден варіант не підходив.

Самим жахливим було те, що Корил знав, що я вагітна.

А що, як він щось зробить моїй дитині?

Від підступаючої паніки я почала задихатись.

– Мерзотник! – видихнула крізь зуби.