Метист. Бандит для нареченої - Влада Калина

 - Тихо. Якщо хочеш жити, то раджу помовчати і заспокоїтись, - прошепотів на вухо. Від його хрипкого, глибокого голосу в Олександри все перевернулося всередині, аж ноги підкосилися.

Може не вгамуватися? Ні! Маячня!

"Хіба може бандит мати такий голос? Ніби ангельський. Був би у Петра такий." - вона заспокоїлася, занурившись у мрії.

Захотілося, щоб він шепотів їй ще і ще. 

Взагалі-то, при виконанні завдання Метист вирубує жертву і вантажить у багажник. Але це особливий випадок. Бити по голові таку красу? Щось притягувало його до неї. В її очах він побачив страх і нерозуміння. Так, йому стало шкода, цього зляканого метелика. Хоч він і ненавидів багатих жінок але ця дівчина... Та й був наказ не застосовувати силу. І без наказу він би не зміг. Це все одно що, зірвати квітку і потоптатися по ній ногами. Ніжну квітку. Метист до останнього сподівався, що буде якесь страшко в лімузині сидіти, а тут… Неначе Янгол з небес впав.

Бандит мовчки затащив наречену в автомобіль. Їхній автомобіль.

- Метист, а ти спритний. Поки я розбирався з водієм лімузина, ти вже її викрав, - Маз сів за кермо. Обернувся, подивився на наречену, що сиділа біля Метиста. - Чорт! Красива! Шкода буде вбивати, - звичайно він жартував. Йому просто захотілося її налякати, для розваги. Вбивати наказу не було… Поки що.

- Досить витрішатися на неї. І не лякай, - побачивши як від жаху здригнулася Саша, він похитав головою, давши знак, що вбивати не будуть. - Заводь. Поїхали, поки ніхто не помітив, - Метист тримав свою руку з ножем, біля її талії.

Заводь поїхали?! Да, нічого не скажеш, окрім того, що хтось вже завівся.

Якого біса, ця наречена на Метиста так діє? Зрадник у штанях почав прокидатися.

Бандит сидів так близько, що Олександра боялася навіть глянути на нього. Вона вловлювала запах його свіжості, і від цього темніло в очах. Мурашки бігали тілом, тільки від однієї думки, що він поруч. Що він так близько. І він був правий, вона там мокра. Боже!!!

- Чого затихла? - хлопець жартував над нею. Його усмішка у розрізі чорної маски, зачаровувала не менше блакитних очей.

- Не хочу давати тобі слимаку шанс робити зі мною те, про що ти говорив у лімузині…

- А що ти там їй говорив, Метист?! - обернувся Маз. 

- Їдь мовчки! - гаркнув Метист. Те що йому хотілося цю ляльку, як навіженому, знати нікому не потрібно… особливо їй.

- Доречі, вона обізвала тебе слимаком. - Здавалося, що Маза ця ситуація ох, як тішила. Він підколював Метиста.

- Це тому, що я облизав її, - сказав як відрізав.

- Ого! Там?!!! Коли ти встиг? - у Маза ледь щелепа не відвалилася. 

- Не там. Помовч краще. 

- Мені в цій масці, голова свербить. Скоріше б її зняти, - все ще бурчав за кермом Маз.

- І не кажи. Хочу в душ. Спекотно сьогодні, - розмовляли бандити. Олександра тільки злякано слухала їх тримаючись пальцями за весільну сукню.

Метист на секунду уявив, як дівчина стоїть оголена поруч із ним під струменем води в душі. Йому тільки цього зараз і не вистачало. Думати про неї. 

Холодний душ, його порятунок. Порятунок!!! 

- Що ви зробили з водієм? - дівчина зрозуміла, що це мабуть ці викрадачі підлаштували аварію на дорозі.

- Краще не запитуй нічого, кралечко, бо зробимо з тобою те саме, - відказав водій- бандит.