Прокляття Зміїного Яру - Герцог Фламберг

Русалка подивилася на Олесю своїми великими сумними очима, в яких відображалася мудрість віків і глибокий сум. Вона відчувала щирість в її словах, бачила її відданість своїй справі, її любов до Чорнолісся, її готовність боротися за його порятунок. Вона бачила в ній справжню захисницю природи, гідну наступницю давніх відьом, які віками охороняли цей край.

"Добре", - сказала Русалка нарешті, і її голос зазвучав рішучіше. "Я допоможу вам. Але я не можу залишити озеро надовго. Моя сила пов'язана з цим місцем, і чим далі я від нього, тим слабшою я стаю. Я можу дати вам лише одну пораду".

"Яку пораду?" - спитала Олеся з надією в голосі.

"Вам потрібно знайти Чорного Пса", - відповіла Русалка, і її слова пролунали в тиші, наче шепіт вітру. "Він — хранитель лісових таємниць, він знає все про зло в Зміїному Яру і може підказати вам, як його перемогти".

"А де його знайти?" - спитав Крук, зацікавлений.

"Він живе в найглибшій частині лісу", - відповіла Русалка, і її голос став ще тихішим, наче вона не хотіла, щоб її хтось почув. "Там, де ніколи не ступала нога людини. Це небезпечне місце, там панують темні сили, але якщо ви дійсно хочете врятувати Чорнолісся, ви має ризикнути".

Олеся і Крук подякували Русалці за пораду і, повернувшись до лісу, рушили в глиб його таємничих хащів. Вони знали, що їх чекає ще одна небезпечна подорож, ще одне випробування на їхньому шляху. Але вони не боялися. Вони мали мету, яка давала їм сили, і вони були готові боротися за неї до кінця. Вони мали один одного, і це було найголовніше.