Академія об'єднаних талантів. Туман бажання - Лада Астра

ЕЛЬВІРА

– Ану вилазь звідти, бо я твою ельфійську шкірку викручу як ганчірку. От тільки дай до тебе доберуся!!! – кричала під дверима ванної кімнати Міла.

    Це їхня звична ранкова поведінка. Спочатку сплять до останнього, а потім не можуть вбиральню поділити. 

– Треба раніше прокидатись, от тоді б і не стирчала під дверима, – спокійно відповідала Віккі  розлюченій дівчині.

– Та ти прокинулась на дві хвилини раніше мене…

– І, як бачиш, інколи дві хвилини стають вирішальними.

– Я голову ще помити хотілаааа, – почала давити на жалість Міла. 

    Та десь таки певно були серед родичів Віккі ельфи, бо поводилась вона інколи точнісінько як вони.

– Я поки не приведу себе до ладу, не вийду. Треба було її вчора мити, – холодно й егоїстично відповіла Віккі своїй найкращій подружці. 

– Я тобі ще це пригадаю. Завтра прокинешся із зеленими пасмами, – шипіла як змія на двері Міла.

– У цю гру можна грати разом. Чи ти знову хочеш стати білявкою? – так само спокійно відповіла Віккі.

 Завжди дивувалася їхній дружбі. Такі різні й водночас такі однакові. Вони то муркотять одна до одної та обіймаються, то шиплять і роблять ніби ж не простимі, як на мене, пакості.  А потім сміються з того, миряться і знову не розлий вода. 

   Щоб не потрапити в епіцентр вранішніх подій, я завжди встаю раніше і роблю всі ранкові процедури у цілковитій тиші та спокої. Застаю тільки початок щоденного конфлікту, поки збираюсь на заняття, а потім біжу в їдальню. 

 Та сьогодні після сніданку мені довелось повернутись у кімнату й чекати повідомлення від ректора, бо я просто не знала, що мені робити далі. Думала дівчата будуть ставити питання та вони певно й не помітили моєї присутності за сваркою. Лише в кінці, як вибігали на навчання, Міла кинула в мій бік здивований погляд, а значить у вечері мене буде чекати допит. 

     Майже відразу як дівчата пішли, у двері постукали. Я вже подумала, що може вони щось забули, але навряд чи там хтось стукав би. 

   В коридорі стояла дівчина у темній, обтягуючій формі бойовиків і з коротким темним волоссям та не дуже задоволеним виразом обличчя. 

– Ти Ельвіра Кортів? – запитала вона, як тільки я відчинила двері.

– Так.

– Тоді це тобі, тримай, бо я вже запізнююсь, – протараторила, тикнула мені в руки товстий, великий конверт і зникла в порталі. Я навіть не помітила, що саме служило їй цим порталом.

– Дякую, – трохи запізно відповіла у пустому коридорі. Робити було нічого, тому пішла назад в кімнату розкривати міцний папір конверта.

   Першим до рук потрапив новий розклад моїх занять, далі був лист з підписом ректора і ще якась квадратна коробка.

  Зараховано мене на перший курс бойового факультету з відвідуванням таких предметів: Струменеві медитації, Теорія бою, ПКБ (практика та культура бою). Натомість на моєму факультеті мені скоротили Історію магічних трав, перевели на самостійне вивчення Істоти нижніх світів та способи боротьби з ними (насправді ж травами можна тільки відлякати їх та ніяк не боротися), а також повністю прибрали хореографію (цьому я зраділа найбільше, бо жах як не люблю танці й чесно не розумію нащо це вивчати в академії магії).  

     Лист від ректора був лаконічним, але шокуючим:

   “ Ти зарахована на перший курс бойового факультету з особливими умовами відвідування. Магістри попередженні. Заняття обрані лише ті, які забезпечать врівноваження сили. І приведення твого бойового магніту у стабільний, керований стан. 

   Для зручності пересування будеш користуватись моїм портальним перснем.

   Про успіхи й проблеми в навчанні розповіси у кінці цього місяця в моєму кабінеті. 

           Ректор Академії об'єднаних талантів Арій Драгг.”

 Тремтячими руками відкрила коробку, щоб впевнитись, що все вірно прочитала. Там справді лежав його перстень. Портальний перстень, що коштує як будинок моєї тітоньки, а можливо й три таких будинки. 

    І що тепер робити? Як це взагалі розуміти? Він дав мені його на тимчасове користування? 

    А головне я й відмовитись не можу, бо ж справді тоді не знаю як буду всюди встигати. Оскільки наші факультети максимально віддалені один від одного. Але ж це не проста якась річ. Та поки іншого виходу в мене не було, тому я одягла перстень, відчуваючи як магія огортає та пристосовується до мене, змінюючи розмір артефакту під мій палець.

    Портали та їхні особливості ми вивчали ще у школі, тому проблем з використанням не повинно бути. Конкретно кожен такий артефакт має налаштування з визначеними точками переходу. В конверті я знайшла розшифровку усіх закладених в нього точок. Тепер головне нічого не наплутати та не перенестися до ректора в особисті покої. 

      Сьогодні в мене був вільний день. Протягом якого я мала відвідати канцелярію бойового факультету та бібліотеку, щоб взяти все необхідне для навчання. Про це йшлося у дописі до розкладу там же й повідомлялося, що тепер я маю носити лише форму бойових магів, навіть на факультеті травників.