Спалена корона - Ярослава Денін

-Зіронько, ти дивовижна! Невже так швидко?

  Із коридору до мене просунулася Сара в темній накидці з капюшоном. Я навіть не зразу зрозуміла, що це вона переді мною, але коли та зняла капюшон я точно впевнилась, що поруч саме моя няня! 

-Саро! Ти повернулась! - Я побігла аби її обійняти, але вона зупинила мене рукою і присіла навпроти.

-Шш-ш! 

-Щ-що? М-ми граємо в злодіїв?

-Тихіше, люба, зараз прийде твій батько і допоможе нам бігти.

-Б-бігти ... ?

  Сара нарешті повернула обличчя в мою сторону і ... я побачила червоні, заплаканні очі та сльози, що вкривали все її обличчя.

  Вона неначе поглядом вибачалась, але ... за що?

-Час прощатися, золотце ...

***