Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

- Я терпів, - почав тихим загрозливим голосом, - жалів тебе і терпів. Пробачав тобі твої дурні витівки, необережні слова. Турбувався про тебе, навіть коли ти лягла під мого батька. Нехай і нікчема в твоїх очах, проте я намагався спокутати біль, який завдав тобі. Але запам'ятай, Скаді.. тобі ніколи і ніде не буде спокою, якщо хоча б волосина впаде з голови моєї дружини.
- Навіть якщо вона відмовилась від тебе, - смикнувшись,  вражено прохрипіла дівчина.
- Навіть якщо вона мене прокляне, зненавидить, не захоче більше бачити. Це нічого не змінить. Міцно запам'ятай мої слова. Ніколи. Ніколи більше не смій ставати між мною і нею.
- Ти... ти дурень, Каю. Для помсти потрібно вижити. А ти здохнеш.

Ці слова закарбувалися в моїй свідомості, коли пальці навколо її горла самі по собі розтислися і дівчина впала на підлогу, жадібно вдихаючи повітря. Наступної миті мене пронизані черговий удар струму, який подавався через блокатори. Третього, сильнішого за попередні, мій організм не витримав.

Та попри нестерпний біль, свідомість встигла зачепитися за фігуру високо чоловіка, що голосом Едера гнівно звернувся до Скаді:
- Дурепо, я ж казав тобі - не підходити ближче окресленого кола! Якщо ми кожного разу будемо бити його струмом, до дня коронації він не доживе...

"Біль змусить тебе відчути себе живим". Свідомість вперто боролась за кожну хвилину мого життя. Життя в якому більше не було місця провині перед фальшивкою з блакитними очима. 
Але було інше. Що жорстоко і влучно лунало в її уїдливих словах. 
Розуміння  непоправної втрати. Втрати з поглядом сірого зимового ранку. 

****

Друзі, я щиро вдячна вам за підтримку цієї книги) мене щиро усміхає кожна вподобайка та кажен ваш коментар🐸 В моєму блозі (тут на Букнет) з'явилася невеличка візуалізація до історії Тіари та Кайєна, а також декілька питань до вас, як до читачів🤔  буду вдячна, якщо приділите мені хвилинку)