Остання із роду Віндор - Надія Філіпська

– Готова? – поцікавився я, відтісняючи відьмочку за себе.

– Куди? – обурилася вона.

– Хто з нас бойовий маг? А якщо твої трипатони бродять одразу під порталом?

– У них стоянка була трохи далі, але може Ви й праві.

Знову проковтнув її «ви», і з неприхованим подивом подивився на дівчину. Напевно, я ніколи її не розгадаю. Ось тільки є одне питання: звідки вона так багато знає про цих трипатонів? Невже сама з ними боролася? Але з таким рівнем магії це неможливо! Знову одні питання.

– Аріє, – я обернувся до дівчини, щоб поставити останнє питання, – а ти не можеш свій корінець у нашому світі пошукати? Світ, як я розумію той самий, тільки різні варіанти розвитку подій, можливо і в нас він є?

– У нас він був. Але цінності на той час не представляв, і тому був практично знищений у середні віки. Все, що залишилося, росло на рівнинах у горах, але на сьогодні умови там змінилися і схоже, що його не залишилося зовсім.

– Ну що ж, тепер все зрозуміло. Завжди мріяв побувати в інших світах. Почекай п’ять хвилин і йди слідом, – повідомив дівчині і ступив у портал.