Я обираю бути твоєю - Ольга Островська

У грудях стискається від тривоги. Ось як? Справедливість чи добробут імперії? Жорсткий аргумент. Жахливий для мене. Що вирішить імператор?

Але ж Рок не міг про це не подумати.

І що ж то за покарання таке? «Запечатаний»? Це те, про що я думаю? Звучить страшно, але ж не страта. Чи страта? Як тут розібратися?

Імператор підіймає руку, закликаючи до тиші. Ескаєр застигає у напруженій позі. Боїться – приходить до мене чітке усвідомлення. Реально боїться одержати вирок. А я, наївна дурепа, не можу не відчути бодай якогось жалю до нього. Це все гормони винні, не інакше. Він мене не шкодував.

− Ми вас почули, сьєре Ескаєр. Ваша провина в примусі й, внаслідок, в насильстві над присутньою тут сьєрою незаперечна. Тепер, що стосується дитини, ваших прав та обов'язків перед нею. Я не проситиму сьєру Соломію розповідати нам про ті два місяці, що передували її переходу у наш світ. Думаю, всі зі мною погодяться, що немає потреби завдавати зайвих хвилювань вагітній жінці, затягуючи розгляд цієї справи. Тому я даю слово її опікуну. Адаміре Шаєра, прошу.

Рок встає. Здіймає руки, і раптом прямо перед ним йде хвилями повітря, поступово ніби ущільнюючись, перетворюючись на величезний напівпрозорий... екран. І на цьому екрані з'являється страшенно знайома картина. Ліс. Той самий, що снився мені в кошмарах, той самий, у якому я брела, втрачаючи останні рештки життя і розуміла, що вмираю.

Абсолютно шокована я спостерігаю, як розгортаються переді мною та рештою присутніх картинки тижневої давності. А Рок тим часом без зайвих емоцій розповідає, коли і як уловив енергію виникнення порталу, як відчув, що на території його даріату з'явився прибулець, як вирушив на місце події та що було далі.

Ось його загін обстежує галявину, на якій я з'явилася... Ось вони знаходять непритомну мене... Рок показує все так, що у мене навіть сльози на очі навертаються, так шкода цю виснажену дівчину, так страшно дивитися, як спотворюється від болю її обличчя, коли адамір приймається за своє радикальне лікування. Його голос звучить рівно, поступово малюючи у деталях й кольорах, у якому стані були я та моя дитина, і що йому довелося зробити, щоб нас врятувати.

Трансляцію він припиняє на моменті, коли я заснула у нього на руках.

– Як бачите, створено прецедент, не врахований нашими законами, який до цього вважався лише теоретично можливим, – із холодною посмішкою заявляє Рок. − Дитина сьєри Соломії, попри те, що по крові належить до роду Лаяре, в момент, близький до смерті, енергетично визнала батьком мене. І з того моменту, як я знайшов у лісі мою підопічну, спадкоємець Лаяре енергетично підживлювався від мене.

О, як спантеличено й гнівно скидаються напроти нас Лаяре. Не очікували такого? А як, ви думали, я вижила?

– І з огляду на таку ситуацію, заява, що у дівчини немає вибору, вже не є точною. Сьєра Соломія може вибрати, з ким їй бути пов'язаною, маючи двох кандидатів на роль чоловіка та батька її сина. Закон буде дотримано в обох випадках. Від себе можу додати, що виховаю спадкоємця роду Лаяре набагато краще, ніж це міг би зробити такий нестриманий і безвідповідальний хлопчисько.

Шок. Повний. Всепоглинущий.

Він серйозно? Тобто, як це? Виходить, Рок вирішив зі мною одружитися? До того ж вирішив він це не щойно. Он як усе аргументував чітко і заявив про свій намір при всіх цих адамірах та імператорі. Не коханкою-батарейкою навіть захотів зробити мене, а… дружиною. Пов'язаною, як вони кажуть. На все життя.

У мене з'являлися такі думки, звичайно, але… але ж я – це я. Звичайна дівчина із Землі, яка ніколи не вважала себе якоюсь особливою. Мені дивно і страшно, що тут я – та, за кого судяться та змагаються. Та, ким хочуть володіти.

Це тішило б моє самолюбство, можливо, якби хотіли саме мене-Соломію. А так, виходить, що хочуть всі ці куарди ту енергію, яку я можу дати, і дитину, яку я ношу під серцем. А може, й тих дітей, яких ще можу народити комусь із них.

І Рок… Рок теж? Адже він нічого не говорив мені про почуття. Не брехав і в оману не вводив. Іноді навіть до образливого прямолінійно говорив, що в мені є цінного. Та й зараз не освідчується, а заявляє, що він претендент на роль мого чоловіка. З повною упевненістю, що оберу я саме його. Але чи дійсно він такий впевнений?

Ескаєр схоплюється на ноги. Злий, як чорт. Але під пильним поглядом імператора рот затикає, не встигнувши навіть нічого вимовити. Його батько теж похмуріший за хмару. І обидва дивляться на мене. Як і решта чоловіків у залі. Їхня увага тисне своєю енергетикою, пробирає до кісток.

Не впоравшись з відчуттями, заплющуюсь. Легше не стає.

Рок же, розірвавши цю бомбу, знову сідає у своє крісло. Я чую це, відчуваю його близькість, як тонко налаштований інструмент. Він привчив мене до себе, завоював довіру, зробив так, що поруч із ним мені спокійно та безпечно. От і зараз, варто його долоні накрити мою, легенько стискаючи, посилаючи хвилю цілющої енергії, підживлюючи й підтримуючи мої сили, і напруга, що накопичилася весь цей час всередині, відпускає, дозволяючи вільніше дихати.

– Дякую за таку детальну і… емоційно забарвлену інформацію, адаміре Шаєра, – знову бере слово його величність. – Що ж. Слухайте моє рішення. Сьєр Ескаєр Лаяре визнається винним у зґвалтуванні й за законом засуджується до належного за такий злочин покарання – запечатування енергетичних каналів.

− Ваша величність!.. − підіймається з крісла Раельд Лаяре, але імператор здіймає руку і він вимушено схиляє голову, замовкаючи. І здається мені, що не лише від поваги.

Від енергії імператора навіть мені зводить зуби. 

− У вашого сина була можливість висловитися, − сталевим голосом карбує головний хижак у залі. − Так, він більше не дасть синів та дочок роду Лаяре. Але хіба адаміри вищі за закон у нашій імперії? У нас є спадкоємець вашого роду і дійсно немає різниці для закону та світової рівноваги, хто саме його виховає. А ще цей прецедент дає мені всі підстави розпочати тотальну перевірку того, як шанують наші закони та честь куарди, перебуваючи на Землі. Сядьте, адаміре Лаяре, я ще не закінчив.