Принц Єгипту - Олександра Малінкова

- Антоніо, він кинув мене!

        Незважаючи на його роздратування продовжила дівчина. Більш того, Олександра почала відверто давити на жалість. Її губи почали тремтіти, а з очей покотилися рясно сльози. Ну прямо Оскара можна отримати з такою відмінною грою. От тільки Філу хотілося крикнути: «Не вірю!»

- А я тут до чого? Ти зробила свій вибір, я свій! – Сухо відповів Філ, наче не помічаючи її сліз. Більше того, просто відвернувся у інший бік, зосередившись на одному з ліхтарів, який горів на подвір’ї готелю.

- Філ, просто, коли це сталося, я зрозуміла, що цього не можливо оминути. Твій брат, він відчував, що я увесь цей час любила лише тебе. Саме через це він ревнував увесь час і бісився, все частіше виходячи з себе, ставав просто нестерпним. – Вона знову захлюпала носом, розмазуючи сльози по гарненькому обличчю.

Знає ж, як він реагує на це. Ніколи не міг спокійно реагувати, коли жінка плаче.

- Пробач мене, - процідила скрізь сльози.

- Не збираюся! – Вигукнув він. – Більш того, їдь но ти додому наступним же рейсом. Тут тобі точно робити нічого. А от куди саме ти полетиш, назад до Риму чи до Києва це вже твоя особиста справа.

- Он як! – Обурилася Санні.

        Коли дівчина зрозуміла, що сльози вже на нього не діють так як раніше, і ними вона нічого не досягне, окрім його роздратування, тон і міміка змінилися. Вона одразу заспокоїлася, витерла щоки від надмірної вологи.

- Скажи, а Реймс знає хто ти? А та дівка? Все знає про тебе?

         Філіп змінився в обличчі. Став ще більш похмурим, вилиці напружилися.

- Ти що зараз намагаєшся шантажувати мене? – Філ схопив її за плече й розвернув обличчям до себе.

- Ні! Просто хочу, щоб ти відносився до мене привітно, і не переводив відпустку. Я приїхала сюди щоб гарненько відпочити, тож не псуй мені відпочинок. Якщо будеш поводити себе добре, я збережу твій секретик, якщо вже він такий важливий для тебе.

- Скільки днів ти тут збираєшся перебувати? – Нарешті видавив з себе Філіп і відпустив її.

- Десять, - Санні присіла на диванчик з ротонди, кокетливо накрутила на палець прядку волосся, а потім змінила положення ніг, перехрестивши їх по іншому, оголивши при цьому більш апетитні «філейні» частини стегон. Та на Філа цей жест не справив жодного враження.

        Жодних  емоцій, до слова – зовсім! Хоча ні! Одне бажання ця вистава все ж таки викликала: виставити її п’яту точку за межі не тільки цього готелю, а й цієї країни. Занадто сильного болю вона йому завдала, коли пішла до старшого брата. Кинула тоді через плече, навіть не озираючись: «Дівчина завжди дістається більш успішному, змирися з цим!» І він змирився, та ще й як. Не просто викинув з думок, він кардинально змінив своє життя. Хай було дуже складно, важко й для чого приховувати – самотньо. Було по всякому.

       От тільки чи він не помиляється знову у своєму теперішньому виборі? Що означають кинуті Реймсом слова, що він радий бо вона прийняла його запрошення? Заможний Реймс і його протилежність – вічний бродяга по життю Філ.

- Ця розмова затягнулася! – Кинув дівчині, котра мовчки спостерігала за зміною емоцій на його мужньому обличчі.

- Ще побачимося! –Вигукнула йому навздогін, розтягнувши свої пухкі губи в посмішці переможниці.

- Маю надію, що ні!

         Ох як же ж Філ помиляється на цей рахунок. Він навіть не здогадується, що Санні не збирається лишати цей готель доки не помириться з ним. В тому, що їй це вдасться вона навіть не сумнівається. А для перемоги, як при будь якій війні всі спроби й методи годяться…

         Марина так і не змогла дочекатися ранку, одягнулася і прийшла на пляж, озираючись на всі боки. Все ж таки негативний досвід вже в неї є. Навмисне перелізла через огорожу і покрокувала до самого краю понтону. Море, як і того першого вечора в готелі було неспокійним. Бризки долітали й до неї, але вона не відчувала ні вітру ні вологості.

        Філ не забарився. Його постать пізнала ще здалеку. Він легко перескочив огорожу і швидким кроком дійшов до краю дерев’яного настилу, сів поряд з дівчиною.

- Як ти? – Запитав так і не ризикнувши доторкнутися до неї.

- Бувало й краще! – Відверто відповіла вона й сильніше загорнулася в шкірянку, нарешті почала відчувати холод.

         Філ пересів і зараз загороджує своїм тілом її від вітру, притискає до своїх грудей спиною. Думав буде вириватися, але ні, затихла.

- Не можу зрозуміти, що відбувається навкруги! Просто не встигаю отямитися від подій! Той Реймс, який настирливо переслідує, з усієї сили нав’язуючи свою допомогу. Ти, напевне вирішив, що я привітна з тобою і Реймсом одночасно. Але ж я не провокую його на такі вчинки, він сам увесь час крутиться навколо, і робить це, я впевнена, щоб дошкулити і тобі теж. А ще Санні… - Марина замовкла.

- Ти ревнуєш? – Тихо прошепотів на вушко, легенько пройшовся по щоці своєю щетиною. – Олександра немає для мене жодного значення. Вона лишилася в минулому і я не збираюся її звідти повертати, які б дії вона не вчиняла та що б не говорила. Єдина жінка, яка для мене важлива це ти!

         Філіп сильніше притиснув її до свого гарячого тіла. Хоч він зараз лише в чорній футболці, але його тіло просто таки випромінює тепло, що всередині все палає. Неймовірно так і затишно в його обіймах. Всі погані думки розтанули наче сніг від сонячного проміння.