Приховані гріхи - Світлана Литвиненко

  Емілія лягла у ліжко, вкрилася ковдрою та провела рукою по подушці на якій спав її чоловік. Він тільки-но поїхав, а їй вже його не вистачає. Емілія пригорнула його подушку до себе, заплющила очі вдихаючи запах рідної людини. Олег її перше та єдине кохання. Крім нього у неї більше не було інших чоловіків. Ніхто, крім Олега її не цілував, не кохав, не говорив їй про свої почуття. Олег старший від неї на сім з половиною років. Трохи вище середнього зросту, як і вона сама. Блондин з хвилястим волоссям середньої довжини, яке завжди зав’язував у хвіст. Саме його неформальна зачіска привернула її увагу коли вони познайомилися. Вона тоді-то думала, що він музикант чи то художник, а воно з’ясувалося, що вчений. Відразу і не повірила йому, коли він почав розповідати чим займається, думала жартує. А воно зовсім ні, і справді Олег був кандидатом біологічних наук.

  Пригадався той день, коли вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. А це було чотири роки потому, коли закінчила педагогічний коледж та влаштувалася на роботу в ту саму школу з якої її недавно звільнили. Після одного із робочих днів захотілося їй морозива. Підійшла до кіоску, попросила ванільне, а потім як з’ясувалося, що у неї не вистачає грошей. І тільки-но хотіла було відмовитися, як саме Олег, який стояв у черзі позаду неї нічого не запитуючи заплатив за морозиво і простягнув їй.

-Візьміть, будь ласка, я вас пригощаю,- усміхнувся він до неї й відтоді ніби зачарував її.

  Вона не могла відмовитися, хоч і відкрила рота, щоб сказати, що не треба, а натомість сказала дякую. А потім Олег купив і собі морозиво і вони разом пішли до парку, що знаходився через дорогу. Присіли на лаві та приємно поспілкувалися. Олег вмів цікаво розповідати, пожартувати. Та найбільше Ема все-таки була здивована саме тим коли дізналася, що він був вчений. Саме це підіймало його в її очах і вона пишалася, що почала зустрічатися саме з таким чоловіком. Вони зустрічалися цілий рік, а потім Олег запропонував їй вийти за нього.

  Ема так давно чекала коли це станеться. Мріяла про це, бажала цього, хотіла, щоб вони якомога скоріше одружилися і жили довго та щасливо. Їхнє весілля було скромне, через брак грошей. Та для Емілії це не мало значення. Головне для неї було те, що відтепер вона дружина чоловіка, якого вона кохала і який кохав її. Впевненість у тому, що їхнє кохання було міцним, справжнім і на все життя закріпилося у її думках. І вона жодного разу знаходячись у шлюбі з Олегом не звертала уваги на інших чоловіків. Їй ніхто не був цікавий крім Олега і ніхто інший не викликав бажання зацікавленості, до того часу, коли вона трохи не потрапила під колеса автомобіля і поки її не врятував той незнайомець, той, який пробудив у ній такі емоції, які їй ще не доводилося переживати раніше… Та Емілія різко себе зупинила, твердо змусила більше не згадувати свого рятівника, а чи вийде у неї…