Чому ти нас зрадив? - Аріна Громова

- Дякую.

Повисла пауза.

Я сподівалася, Леон перерве розмову, а якщо ні, то я сама закінчу нашу тривалу бесіду, але тут він поцікавився:

- До речі, останнім часом нічого дивного не відбувалося?

Було щось неприємне в його тоні. Щось мене подряпало.

- Ось днями, - додав Леон. - Ніхто до тебе не приходив? Нічого не передавав? Подарунок який-небудь?

- Гадки не маю, про що ти, - рівно вимовила я.

Розповідати йому про гроші, що випадково звалилися на мене, не збиралася.

- Можливо, прийшов якийсь сюрприз?

Було в цьому Леоні щось слизьке. Зміїне.

Я мимоволі поморщилася.

- Був сюрприз, про який ти сам знаєш, - кинула я. - Час минув, а я досі нових сюрпризів не хочу. Досить. Вибач, але мені треба йти.

- Так, звісно, розумію. Вибач, якщо я ненароком...

- Гарного тобі вечора, Леон.

Перервала виклик і відклала телефон.

Він ніби мене перевіряв. Знав про гроші? Шпигував для Давида?

Ні. Арсанову і я, і діти байдужі. Він би не став відправляти до мене Леоніда. Отже, той сам щось винюхував. Але навіщо?