Фермерська романтика - Валерія Оквітань

— Марина, — протягнула руку жінка, і Тася з привітною усмішкою її потиснула.

— Тася.

— Дуже приємно.

— Мені також. Проходьте швидше.

— Дівчата, в нас сьогодні новенька. Це Тася, — Марина кивнула на жінок, що стояли за її спиною. — Тому сьогодні контролюємо все, що вилітає з наших ротів.

— Та ти перша не втримаєшся і почнеш розповідати про свого колишнього, — гиготнула жінка, яка сиділа на шкіряному білому кріслі, тримаючи в руках келих шампанського.

— Ну що я зроблю, якщо він козел, — знизала плечима власниця будинку, а потім махнула на вільні місця. — Вмощуйтесь зручніше, скоро будемо починати.

— Всім привіт. Приємно за вами сьогодні зустрітись, — всі вони по черзі називали свої імена. Загалом в кімнаті Тася нарахувала шість жінок, ну і  вона з Ольгою. Звісно, що вона не запам’ятала, як звати кожну, але добре, що можна було у когось запитати.

— Що почнеться? — пошепки поцікавилась у невістки Марії Олександрівни. 

— Маринка вміє майбутнє передбачати по картах. Ми майже щомісяця так зустрічаємось, — вона протягнула Тасі келих з шампанським, примовляючи, що після гадання їй точно треба буде випити.

— І все справджується? — скептично підняла брову догори.

— Ще жодного разу брехні не сказала, — відпивши шампанського,  мовила жінка, яка представилась Олександрою.

А в Тасі мороз пройшовся шкірою. На таких вона ще не натрапляла. Що ж, може варто попросити, щоб і їй погадала? А що, дізнатися, що ж її чекає після зради все ж хотілось.