Фермерська романтика - Валерія Оквітань

Євген замахав головою, показуючи, що важко йому точно  не буде.  Тася не знала куди себе подіти. Їй хотілось заперечити та відмовитись, але навряд чи ці люди дозволять їй це зробити.

— То що, Тасю, розкажи про себе трохи, — емоційно  запитав Ярослав і сперся на свій кулак, окреслюючи поглядом фігуру дівчини. Якби Марія Олександрівна не попередила Тасю, що її молодший син гей, то вона б подумала, що чоловік фліртує з нею.

— Що саме ти хочеш знати? — приймаючи цю гру, в тон йому промовила дівчина. 

— Ну, наприклад, чи не любителька ти писати заяви в поліцію?  — він облизав свої губи, а потім закинув невеличку помідорку собі до рота.

Тася на мить розгубилась, але варто сказати, що це продовжилось не надовго, і дівчина швидко зрозуміла, що варто було сказати.

— А я дуже сподіваюсь, що твоя мама мене не обманула і ти все-таки гей.

— Від кінчиків ідеального волосся, до кінчиків гладеньких п’яточок, — дяка богу, що хоч хтось в цій родині був з почуттям гумору. Ну крім Ольги зі Святославом.

— Тоді тобі нічого хвилюватись, — запевнила вона чоловіка, похлопуючи його по руці.

— Тоді ми подружимось, — широко посміхнувся він.

— Тоді подружимось,— повторила за ним Тася і глянула на його брата Євгена, який з задумливим поглядом спостерігав за ними.