Зона - Куліш Микола

(Пауза). Поспішити треба з слідством... Ховати треба. Сонце, а вони... лежать. (Сідає).

Килина. Троє мертвих зразу...

Радобужний. Що? Чого ви навшпиньках немов ходите?

Килина (підходить до Радобужного). Хто їх убив?.. Радобужний. А я знаю? (З натиском). Пуп убив. А може, й я... (Рух). Так. Може, й я... Не знаю!.. Секретар. Ти вчора де був?

Радобужний. Був за городом, біля різниць... Саме тоді місяць зійшов... Ви знаєте, я немов передчував... Нестерпимо блищала калюжа біля різниць, нестерпимо... І чомусь згадав їх... Побачив навіть отак, на одну мить... Правда, чудно?

Килина. А чого ти був за городом?

Радобужний. Чого? Чого? Чого вам треба од мене? Яке ви маєте право думати, що я...

Секретар. Ніхто нічого не думає...

Радобужний. За городом, біля різниці, я міг їх убити... Мені здавалося, що вони... там... цілувалися і стогнали... Не знаю, в уяві це було — наяву... Я міг кинутися на їх... там...

Секретар. А ти все пам'ятаєш?

Радобужний. Що?

Секретар. Де був, коли прийшов додому?..

Радобужний (морщиться, напружено думає). Так. Все. Калюжі, місяць у воді, шосе... Два хлопці просили вогню... Я хотів дати сірника, та забув дома... Прийшов додому, і сірники лежали на столі...

Секретар. Потім?

Радобужний (збентежено). Що потім?.. Ти думаєш? (З утомою). Потім прийшли з міліції й сказали, що їх убито... (Витягає з кишені сірники). Ось і ті сірники...

Скибка. Годі. Що ми? ДПУ? Прокуратура? Інквізиція?

Секретар. Наш обов'язок спитати...

Дзвонить телефон. Радобужний, здригнувшись, дивиться на телефон.

Скибка. Наш обов'язок спитати, та не розпитувати... Убив — ні? От і все...

Килина (до Радобужного). Ти убив, скажи?

Секретар (у телефон). Зараз (кладе трубку). Товариші! Мене кличуть до парткому.

5

Входить Таня, веде Кучку.

Таня. Тут партосередок? (Побачивши Радобужного, стала).

Секретар. Вам чого?.. Зараз у нас засідання... Кучка. Тут партія, товариші? Килина. Тут... Кучка. І Антип тут? Т а н я. Тут.

Кучка. Я — Антипів батько, Кучка-Радобужний... Я прийшов, товариші... Радобужний. Тату!..

Кучка. Я прийшов до партії, товариші... звиніть — сліпий, не бачу... (Мацає ціпком). Денікінці викололи очі за сина... за оцього сина, що лучче б я його тоді виказав...

Радобужний. Таню! Одведіть батька додому...

Кучка. Товариші партія! Хтось убив товариша Петю і невістку... Не можу вдома всидіти — чую їхні голоси і немов повз мене ходять... Антипе!.. Скажи при партії!.. Признайся: ти?

Радобужний. Що?

Кучка. Ти? Скажи при партії — і я повірю. Ти чи не ти?

Радобужний. Я!.. (Рух). Не знаю тільки, де... Калюжі і місяць пам'ятаю... у воді... В уяві я їх убивав багато разів...

Кучка. Таню... Одведи мене... Товариші партія! Судіть його, та не судіть мене, батька... ТаЦю, веди...

Тяня виводить Кучку.

Килина (до Радобужного). За що ж ти Бруса і жінку? За віщо? Ну, впіймав... ну, завів би до району чи парткому... А за віщо ж було вбивати?

Радобужний. Мені холодно і... спати хочеться...

Дзвонить телефон.

Секретар (до Радобужного). Ти ось що... Ти йди до парткому. Товаришу Скибка! Ти б, може, провів? І скажеш за все...

Скибка й Радобужний ідуть. Клим, пропустивши їх, входить.

6

Ширма

Клим.

— Здрастуйте, товариші. Будь ласка, кінчайте моє діло, бо вже не можу більше ждати...

Секретар (тре собі лоба, перегортає папери). Та-ак,. знаєте... Троє в один день... Партстаж. 17-го, 18-го і 19-го... Підкотили воза партії...

Клим (до Шайби). Буду йти... Бачу: не вийде діло.

Близько чути музику. Тяжко сапаючи, гуркотять повз вікна якісь машини. Пауза. Шайба йле до вікна, глянув і став.

Секретар. На відкриття, мабуть? Колона?

Шайба. Трактори везуть. Це з станції...

Клим. Невже? (Глянув у вікно). Раз, два, три, шість... десять... (До всіх). Подивіться! (Захоплено). Десять-штук, та які! Аж земля гуде!..

Шайба ходить.

Килина (бадьоро). І він осміхається... Секретар. Хто?

Килина. Ілліч! Ленін! (Показує на портрет). Ось подивіться... Сміється.

Шайба (глянув на портрет). Протокольно, старик сміється з нас!.. Мовляв, розкисли, сучі діти... А за повчання забули, щоб без нікоторої гайки й меланхолії?

Секретар (махнувши рукою, немов мух із себе зігнав). Упало троє, встануть, знаєте, десять... А зону і все таке-сяке, знаєте, оцими тракторами знищимо... Гайда до парткому! (Збираються).

Килина. Правильно. Хоч живими, хоч помрем, а своє візьмемо...

Шайба (до секретаря, кинувши картуза). Вписуюсь, у партію!

Килина. Терешко!

Шайба. Протокольно, вписуюсь! (До Клима). І дерево на школу видеру! Протокольно, землячок, видеру!..