Князь Єремія Вишневецький - Нечуй-Левицький

Шлях­та й ве­ликі па­ни тоді так впа­ли, так розм'яки­ни­лись од роз­коші че­рез пан­щи­ну й не­во­лю хлопів, що між ни­ми князь Єремія був ге­рой, бо ще вдер­жав прості ук­раїнські давні но­ро­ви. Польща обо­ро­ня­лась ук­раїнською го­ло­вою й зав­зят­тям прос­то­го на вда­чу ук­раїнсько­го кня­зя, зав­зят­тям давніх ук­раїнських ко­заків. Чи та­ких же тріумфів, чи та­кої ж сла­ви сподіва­лись палкі мрії кня­зя Виш­не­вецько­го? Не та­ких тріумфів сподівав­ся Єремія, в'їжджа­ючи у Вар­ша­ву. Не для та­ких міщанських тріумфів він за­був про­хан­ня й бла­ган­ня ма­тері, зра­див Ук­раїну, став пе­ре­верт­нем, одс­ту­пив од своєї віри й мо­ви. Не то­го він сподівав­ся.

1652 ро­ку, як Хмельницький ста­вив з по­ля­ка­ми Біло­церківський мир, князь Єремія був в польсько­му війську. Тоді бу­ла хо­ле­ра. Князь Єремія на­пив­ся вве­чері ме­ду, зас­лаб, а вночі й по­мер ще не в ста­рих літах. Пішли щирі прокльони на той світ слідком за йо­го ду­шею од усього ук­раїнсько­го на­ро­ду.

Після Біло­церківсько­го ми­ру Хмельницький му­сив да­ти ко­ро­леві зго­ду пус­ти­ти виз­нач­них польських та ук­раїнських пе­ре­вертнів панів в їх ук­раїнські маєтності. Але він не вер­нув маєтностів усім польським маг­на­там, котрі си­лою по­за­хоп­лю­ва­ли в свої ру­ки незлічен­ну си­лу землі, і по­вер­нув їх на ко­зацькі скар­бові. Не вер­нув він і Лу­бен­щи­ни та Виш­не­веч­чи­ни Гри­зельді та її си­нові Ми­хай­лові, про­па­ло усе над­бан­ня кня­зя Єремії! Гри­зельда про­жи­ва­ла з си­ном в своїй не­ве­личкій маєтності, що зос­та­лась в Га­ли­чині.

Зате ж син Єремії Ми­хай­ло був виб­ра­ний за ко­ро­ля. Нез­дуж­ний на ро­зум, слаб­кий на здо­ров'я, він швид­ко й по­мер. З ним по­гас і рід князів Виш­не­вецьких, ко­лись слав­ний на Ук­раїні.

1897 ро­ку, 4 но­яб­ря. Київ.