Собака Баскервілів - Артур Конан Дойль
- Я цілий день обмірковував її.
- І що ж ви про неї гадаєте?
- Історія ця аж надто заплутана.
- Так, вона справді своєрідна. Особливо окремі деталі. Наприклад, зміна форми слідів. Що ви про це скажете?
- Мортімер казав, ніби той чоловік пройшов частину алеї навшпиньки.
- Він просто повторив слова якогось дурня на слідстві. Навіщо людині ходити алеєю навшпиньки?
- Тоді що ж воно було насправді?
- Він біг, Ватсоне. Тікав, рятуючи своє життя. Так біг, що надірвав собі серце і впав долілиць мертвий.
- Тікав? Від кого?
- У цьому й загадка. Є свідчення, що він збожеволів зі страху, перш ніж кинутись навтікача.
- Чому ви так думаєте?
- Істота, що перелякала його, з’явилася з боку болота. Якщо це справді так,- а це, напевно, так і було,- то бігти не додому, а в зворотному напрямку могла лише людина не при своєму розумі. Циган засвідчив, що сер Чарльз волав допомоги, але біг він туди, де її менш за все можна було сподіватись. І до того ж на кого він чекав того вечора й чому саме в тисовій алеї, а не в себе вдома?
- То ви гадаєте, що він на когось чекав?
- Це був підстаркуватий і хворий чоловік. У тому, що він пішов увечері погуляти, немає нічого дивного, хіба що тоді було вогко й холодно. Навіщо йому було даремно стояти біля хвіртки п’ять чи десять хвилин - пам’ятаєте, доктор Мортімер звернув нашу увагу на струшений попіл із сигари?
- Але ж він гуляв там щовечора.
- Навряд чи він щовечора зупинявся біля хвіртки. Навпаки, є свідчення, що він уникав болота. А того вечора він на когось чекав. І саме напередодні його від’їзду до Лондона. Бачите, Ватсоне, як усе складається? Ланка до ланки! А тепер подайте мені, будь ласка, скрипку й ми поки що облишимо всякі думки про цю справу, сподіваючись, що вранішній візит доктора Мортімера й сера Генрі Баскервіля нам щось прояснить.
4. Сер Генрі Баскервіль
Поснідали ми рано, і Холмс, убраний у халат, став чекати на відвідувачів. Наші клієнти не спізнилися ані на хвилину - тільки-но годинник вибив десяту, як увійшов доктор Мортімер, ведучи за собою молодого баронета. То був невисокий, кремезний, кароокий чоловік років тридцяти, з кошлатими чорними бровами і рішучим обличчям. Брунатний твідовий спортивний костюм і смаглява, обвітрена шкіра свідчили, що він звик до вільного повітря, і водночас спокійна, впевнена постава видавала в ньому справжнього джентльмена.
- Сер Генрі Баскервіль,- відрекомендував його доктор Мортімер.
- Так,- підтвердив той,- і найдивніше тут те, містере Шерлоку Холмсе, що якби мій друг уранці не запропонував піти до вас, я прийшов би з власної волі. Я чув, ніби ви вмієте розгадувати всілякі загадки, а я саме зіткнувся нині з однією з них і ніяк не можу дати їй ради.
- Прошу сідати, сер Генрі. Як я зрозумів, з вами в Лондоні сталося щось незвичайне?
- Нічого такого, містере Холмсе. Хтось, мабуть, пожартував. Сьогодні вранці я одержав цей лист,- якщо його можна назвати листом.
Він поклав на стіл конверт, і всі ми схилились над ним. То був звичайнісінький сірий конверт. Адресу - «Серу Генрі Баскервілю, готель «Нортумберленд» - було написано великими друкованими літерами; на штемпелі стояло «Черинґ-Крос» і дата - учорашній вечір.
- Хто-небудь знав, що ви зупинитеся в готелі «Нортумберленд»? - спитав Холмс, поглянувши на нашого відвідувача.
- Ніхто й гадки такої не мав. Я вирішив зупинитись там лише після того, як зустрів доктора Мортімера.
- Але доктор Мортімер, мабуть, теж зупинився там?
- Ні, я зупинився в друзів,- мовив лікар.- Ніхто не знав, що ми поїдемо саме до цього готелю.
- Так! Хтось, певно, дуже цікавиться вашими переїздами.- Холмс витяг з конверта складений учетверо аркуш паперу. Розгорнувши аркуш, він поклав його на стіл. Посередині на ньому стояло лише одне речення з підклеєних одне до одного друкованих слів:
«Якщо вам дороге життя і у вас здоровий глузд, уникайте боліт».
Слово «боліт» було написано чорнилом.
- То, може,- мовив сер Генрі Баскервіль,- ви розтлумачите мені, містере Холмсе, що це, в біса, означає і хто так цікавиться моїми справами?
- А що скажете на це ви, докторе Мортімере? Цього разу тут нема нічого надприродного, авжеж?
- Так, сер, але цей лист міг послати той, хто переконаний, що у всій цій історії задіяні надприродні сили.
- У якій історії? - гостро спитав сер Генрі.- Невже, джентльмени, ви знаєте про мої справи трохи більше, ніж я сам?
- Сер Генрі, ви дізнаєтеся про все, перш ніж підете звідси, обіцяю вам,- сказав Шерлок Холмс.- А тепер краще візьмімось до цього надзвичайно цікавого документа, який склали й надіслали поштою учора ввечері. У вас є вчорашнє число «Таймса», Ватсоне?
- Отам, у кутку.
- Чи можу я попросити вас... подайте, будь ласка, сторінку з передовою статтею.- Він швидко пробіг очима колонки.- «Про вільну торгівлю» - чудовий допис. Дозвольте-но прочитати мені уривок вголос.
«Якщо хто-небудь намагатиметься переконати вас, що та галузь промисловості, у якій ви маєте власні інтереси, перебуває під захистом протекційних тарифів, уникайте таких людей, бо здоровий глузд має вам підказати, що подібна система врешті-решт підірве наш прибуток і порушить спокійне життя нашого острова, дороге нам усім».
- Що ви про це скажете, Ватсоне? - вигукнув Холмс, задоволено потираючи руки.- Дивовижний задум, чи не так?
Доктор Мортімер глянув на Холмса, як лікар на тяжкохворого пацієнта, а сер Генрі Баскервіль обернув до мене свої здивовані карі очі.
- Я не дуже
