Переяславська ніч - Костомаров Микола

Умер!..
(Голосять).
Анастасій
(над тілом)
Умер, як лицар і як християнин.
Його душа, покутою й добром
Очищена, увійде в боже царство,
В збір праведних воїтелів Христових.
Прощай, рачителю слободи й віри!
Нехай на пізні годи твоя слава
Останеться на пам’ять українцям!..
Несіть його до церківки святої…
Своєю смертю дав він нам слободу.
(Обертається до народу).
Народе вірний, православний, добрий!
Бог вчув молитви ваші, приклонивсь
До нашої недолі, слобонив
Од вражої кормиги і нарік
Своїм народом! Славте, славте Бога!
Ходімо в церкву; ніч велика; все
Ісповнилося світу; кожна твар
Да веселиться, бо Христос-Спаситель
Воскрес із мертвих! Радуйтеся, люде.
Й хваліте Господа!
Крик народа
Слава Богу!
Слава Богу!
Усі ідуть; за ними несуть тіла.
Герцик
(позаду їх)
А як мені – і празника немає!!