Історія Русів - Драч Іван
99). В уста татарського хана (до речі, прихильне до нього ставлення — ще одна ланка, що зв’язує "Історію русів" з А. Худорбою, адже початкове Худорбай — виразно татарське прізвище) автор укладав такі слова: "Війни з Московією є неминучі й безконечні для всіх народів, бо, незважаючи на те, що вона недавно вийшла з володіння татарського, і то єдино через міжусіб’я татарське, яким і тепер є данина, незважаючи на те, що в ній всі чини і народ майже неграмотні і безліччю різновірств і дивних мольбищ єднаються з поганством, а лютістю перевищують диких, незважаючи, кажу, на невігластво і грубіянство, нагадати потрібно прив’язливість їхню до самих дрібниць і вигадок, за які вони вели безглузду і довголітню війну зі шведами та поляками (йдеться про помилки в титулуванні царя. — В. Ш.), відмітивши в переписці з ними дещо нескладне в словах, за що і між собою вони безперестанно б’ються і тиранствують, знаходячи в книгах своїх і хрестах щось недогідне і не за правом кожного (йдеться про розкол у російській церкві.— В. ПІ.). Згадати варто жадібність Їхню до владолюбства і домагання, при яких присвоюють вони навіть самі царства,— імперії Грецьку і Римську,— вкравши до того державний герб царств тих, тобто двоголового орла, що є начебто по наслідству їхнього князя Володимира, що був зятем царя грецького Константина Мономаха і йому належав, хоч той Володимир насправді був князь руський київський, а не московський, від скіфів він походив. Згадаймо, нарешті, непостійне правління їхнє царське і знищення самих царів, яких кількох вони самі замучили злочинно, а одного продали полякам на убій. А доказано, що там, де нема постійної релігії і добрих норовів, там і правління постійного бути не може, і русаки ваші (тобто українці. — В. Ш.) будуть плазувати між москалями, як вівці між вовків" (с. 134—135). Автор загалом вважає, що Московія порушила свої обіцянки щодо України, а Петро І українців "гнітить і озлобляє безсоромно" (с. 210).
Цю настроєність автора
