Історія Русів - Драч Іван
Костомарова, О. Лазаревського, В. Антоновича. Дав аналіз твору і
В. Іконников, який очевидними вигадками "Історії русів" вважав дані про гетьмана Свірговського, які викликали підробку дум у гуртку І. Срезневсь-кого, про смерть К. Косинського, звернув увагу й на суперечливі дані про Наливайка, Тараса Трясила, Павлюка, Перев’язку тощо. Неточності є і в розповідях про Сагайдачного, про виникнення Богоявленського братства, в розповіді про долю і смерть Д. Многогрішного в списку козацьких полків, і так далі30.
Підвів ґрунтовно резюме під дискусіями щодо "Історії русів" Михайло Драгоманов у згаданій статті "У захист невідомого покійника автора "Історії Русів, або Малої Росії": "Справа в тому, що "Історія Русів", написана з гарячою любов’ю до України й у великоавтономічному та ліберальному дусі і при цьому дуже талановито, викликала у свій час, у 20—30-х роках, сильний вплив на публіку і на вчених, що писали про історію України, одначе врешті вчені запримітили масу недоладностей у ній, признали її фальсифікатом і почали говорити про неї з погордою і навіть із деякою досадою. Та, здається, час би вже з повним спокоєм поставитися до цієї, в усякому разі замітної літературної пам’ятки і, вказавши на фактичні невірності, означити докладно її джерела (якими служили все-таки старовинні хроніки, а також і народна словесність), причому без сумніву осягнеться деяка кількість і вірних звісток, особливо не як наукового твору, але як політичного трактату". М. Драгоманов заперечив думку П. Куліша, що автор "Історії русів" був прихильник "шляхетно-сепаристичного змагання", подавши докази про антишляхетську тенденцію "Історії русів", і припустив, що це був
