Березовий сік (повість) - Давидов Анатолій

Хоч тут і затишно, однак мороз бере добрячий, озерце снігом замело, тільки на середині крига чиста-чиста. Ігорьок побіг туди, заглянув крізь лід і остовпів: на нього звідусіль дивилися... риб'ячі очі.

— Чого вони тут? — чудувалися учні.

А Михей Хомич уже зробив чималу ополонку, витер піт з чола.

— Кисню їм, любі мої, бракує...

І великі, й малі рибки пливли до ополонки, навіть вистрибували з води. Один окунець на лід вискочив. Затріпався, застрибав, а назад ніяк не потрапить.

Ігорьок обережно взяв його і вкинув назад до ополонки.

— Живи! — сказав.