Енеїда - Котляревський Іван

Цітера — одне з імен Венери.
14. У восьмій пісні Гомерової "Одіссеї" розповідається, як Афродіта (Венера) зраджувала свого чоловіка Гефеста (Вулкана) з богом війни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у своєму домі потай прилаштував над ложем сіті ("Мов павутиння легке, ніхто їх побачить не міг би..."), якими Марс і Венера в момент їхнього побачення були накриті, а потім прив'язані до ложа. Вулкан скликав подивитися на спійманих усіх богів Олімпа. У Котляревського кара ревнивого чоловіка зображена в дусі давніх народних звичаїв — Вулкан підрізав зрадниці пелену. У такому вигляді викритих розпутниць виводили на люди.
Ретязьок — поводок, прив'язь.
15. То верб'я золоте росло — верба, що росте, квітує, — символ родючості, достатку, життєвої сили, тоді як суха — осідок злого духу, всього ворожого життю. До примовки "Золоте верб'є за ним росте" Іван Франко дає пояснення: "Говорять про щасливого, всіма любленого чоловіка, що ширить довкола себе радість і задоволення" (Франко. Приповідки. — Т. 2. — С. 209). Чи не частіше ця примовка фігурує в іронічному значенні, від супротивного, прикладається в насмішку до нікчемної, осоружної людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться — золоте верб'я росте. (Іноді так хвалять, а іноді ганять. — Номис. — С. 62).
16. Наброїти — натворити, накоїти.
Мов тілько вилізла з води — за одним з міфів, Венера народилася з морської піни біля скелі на березі острова Кріт.
Невинничаєть, мов Сусанна — мається на увазі біблійний персонаж Сусанна (Старий завіт, книга Даніїла, глава 13). її переслідували два похітливі діди і, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зраді чоловікові. Сусанну виправдав і врятував від смертної кари юнак-пророк Даніїл. У сучасному канонічному тексті біблії епізод з Сусанною відсутній. Вважають, що він не має історичної основи і вставлений у старозавітний текст пізніше, десь у І ст. до н. е.
Не діждеш з бабкою своєю — за міфологією, богиня Венера бабусі, так само як і матері, не має. Проте тут згадка про бабусю на місці. Адже Юнона в запалі лайки докоряє Венері, що та видає себе за цнотливу старосвітську хуторянську панночку. А панночки в патріархальних поміщицьких сім'ях звичайно виростали під опікою бабусь.
17. ...На угори слаби — ідіоматичний вираз; застосовується з фривольним інколи відтінком, до невитриманих людей.
Утори — виріз, жолобок на краю бочки, в який вставляють дно.
18. По п'ятах виб'ю чубуками — знову зустрічаємо тут рису дворянського побуту. Чубуки — довгі, не менше метра палиці, лозини, або мундштуки для люльки, прийняті у дворянському середовищі тієї доби. "По п'ятах чубуками" — специфічна кара для осіб "благородного стану". Справа в тому, що фізичне покарання дорослих дворян заборонялося законом. У підписаній Катериною II "Грамоті на права, вільності й переваги російського дворянства" (1785) зазначалося: "Тілесне покарання хай не діткнеться благородного" (Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. — Спб., 1830. — Т. 20. — С. 347). На недовгий час це положення було скасоване імператором Павлом І, а після його смерті знову відновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах — і боляче, і сліду немає, і на ноги якийсь час не стане, щоб побігти скаржитись. А коли й рушить, скажімо, дружина до предводителя дворянства, то хай докаже, що її побито, коли сліди відсутні.
20. І стать на Шведськую могилу — це значить на братську могилу, в якій поховані російські та українські воїни, що загинули під час Полтавської битви. Могила стоїть на полі битви, близько шести кілометрів від Полтави.
22. Язик його тож не клесачка — клесачка — шевське знаряддя, міцна коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви.
23. Див. коментар: IV,. 97.
24. Із Стехівки то шинкаренко — Стехівка — село за 12 — 15 кілометрів на північ від Полтави. Складається враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусій серед троянців, зустрінутих Енеєм у підземному царстві (III, 107). Одначе таких відомостей немає. Треба думати, прізвище Тигренко походить від назви корабля, на якому у Вергілія плив Массик зі своїм військом ("Перший Массік, що на мідному "Тігрі" прорізує хвилі; Тисяча хлопців у нього..." — Вергілі й. — Кн. 10. — Ряд. 166 — 167).
25. Сей лежнем в винницях служив — тут гра слів: 1) лежень — лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землі і служить опорою для чого-небудь. Приміром, на лежнях, частіше кажуть — лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях.
Недавно з кошельком ходив — тобто терпів нестатки, жив бідно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тільки з того, що десь дістане або заробить, в народі говорили: "Тягнеться з грошика та з кошика".
Зробила паном із чупруна — чупрун — простолюдин.
27. Корея, кирея — верхній довгий з грубого сукна одяг з відлогою.
Го родом з Глухова іриста — Глухів — старовинне українське місто. Було резиденцією останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 — 1764 роках, адміністративним центром Лівобережної України. Зараз Глухів — місто Сумської області, районний центр.
29. По пальцям тож не розлічу — названо всі народні способи лічби та обліку в минулому. На пальцях — ясно. Карбіж — зарубки, позначки на чому-небудь, звичайно на палиці. Часто при позичках, різних господарських обліково-торгових операціях така палиця служила юридичним документом. Звідси пішла українська назва основної грошової одиниці — карбованець (карбувати). Названий і порівняно новіший спосіб лічби — "на щотах" (рахівниці).
ЗО. Волосожар — народна назва сузір'я Плеяд; етимологію цього слова пов'язують з вогненно-білявим, ніби палаючим, волоссям людини.
Віз — народна назва сузір'я Великої Ведмедиці.
А хто прудився у кабиць — даний рядок, а відтак і вся змальована тут картина нічного козацького табору, е віддаленою ремінісценцією української народної картини "Козак Мамай", зокрема одного з її численних варіантів, підписуваного:
Козак — душа правдивая, сорочки не має,
Коли не п'є, то воші б'є, а все не гуляє.
У п'єсі "Наталка Полтавка" І. Котляревського цей крилатий гумористичний вираз уже прямо спливає в тексті, одначе дещо змінений відповідно до поетично-молодечої вдачі сироти "без роду, без племені" Миколи. Збираючись іти шукати долі на Чорноморію, куди переселилася частина запорожців, Микола говорить: "Люблю я козаків за їх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють... Я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити" (дія друга, ява перша).
Прудитися — виганяти бліх з одягу на вогні. Також бити воші.
Кабиця — тут у значенні: похідне польове вогнище. Зараз на півдні України кабицею називають літню піч надворі.
44. Дутеля з'їсти — померти. Дутель — порожній горіх.
47. Хто не сусіль, тому кабаки — сусіль — те саме, що "шасть", "шмиг", тобто втекти. Кабаки дати, втерти — покарати. Отже: хто не втече, тому погибель.
І коси на траву найшли — всупереч приказці "Найшла коса на камінь" аркадяни косять рутульців, мов траву.
52. Комлицькой буркою прикрили — тобто калмицькою.
57. І в тарадайці напирають — тут у травестії вживається слово "тарадайка", так само як раніше бендюги, замість того, щоб сказати "бойова колісниця".
64. Юнона в котика з ним грала — дитяча гра "в котика й мишки": мишка втікає, котик її доганяє.
66. В кереі бідного Сихея — тобто в киреї чоловіка Дідони, убитого її братом Пігмаліоном. Лише один раз І. Котляревський називає покійного чоловіка Дідони по імені.
67. Не гречі — нечемно, не ґречно.
70. Таку Юнона зливши кулю — злити кулю — вчинити несподіванку, фокус, хвацько обернутися.
Перевернувшіїся в зозулю — зозуля, поряд з павою, вважалася священним птахом Юнони.
71. У Вергілія названі тут Оре, Парфен, Пальм не рутульці, а троянці (Вергілій. — Кн. 10. — Ряд. 750 — 832), отже, їх Еней убити не міг. Пальма убив етруський цар Мезентій; Оре і Парфен загинули від руки мезентійського воїна Рапона. Лутаг і Лавз — воїни з рутульського стану.
Витерти ворсу — тут у значенні: дати прочуханки, побити.
74. Варяниця, варениця — виготовлений для вареників, розкачаний на коржик шматочок тіста, зварений без начинки разом з варениками і разом з ними поданий на стіл.
77. Підкоморий — дворецький, наглядач і розпорядник при королівському дворі у Польщі.
Любистком мухи обганяв — на Україні любисток — перше зілля, яким обкладають покійника.
Гайстер — айстра.
78. Запхнули за щоку п'ятак — у статті невідомого автора про українські похоронні обряди і повір'я в журналі "Киевская старина" читаємо: "Що стосується монети, то інколи її вкладають в рот покійникові за ліву щоку, а інколи зав'язують в платок і кладуть за пазуху, теж з лівого боку. Відносно мети цього обряду я там чув (у селі Краснопілля в десяти верстах від Коропа. — О. С.), між іншим від людини грамотної, буквальне повторення класичного вірування, що вона потрібна для плати за переїзд через річку на паромі" (К. с. — 1890. — Т. ЗО. — Кн. 8. — С. 332 — 333).
79. Тогді якийсь їх филозоп — тобто бурсак, студент вищого, останнього, класу (з дворічним, інколи трирічним строком навчання) в духовних школах. Іван франко до примовки "фільозоф: обутий, а сліди босі за ним" дає таку примітку: "В давніх школах студенти двох найвищих клас... Такі філософи дуже часто не кінчали науки, пускалися на мандрівку, робилися дяками або писарями, бували іноді душею корчемних компаній, які забавлялися своїми фіглями, але при тім бували також предметом насміху для багатших господарів" (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 250). Образ такого дяка Галушкинського, під явним впливом "Енеїди", та пародію на його надгробне слово дає Григорій Квітка-Основ'яненко в повісті "Пан Халявський" (1840).
80. Паллантей. — столиця царя Евандра.
82. І всі асесорського чина — тобто згідно з "Табелем про ранги", введеного Петром І для всіх, хто перебував на державній цивільній і воєнній службі, чину колежського асесора. "Табель про ранги" поділяв усіх чиновників на чотирнадцять класів, від найнижчого (колежського регістратора) до найвищого (у цивільній службі — канцлера, у воєнній — генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи від найвищого, — восьмий клас, у армії йому відповідав чин капітана.