Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П.
Хома (потира руки). Який я радий, мої голуб’яточка, що ви помирились! Хе-хе-хе! Такий радий, такий радий!
Грицько. Та... чаркою не заллєш того... що накипіло! (Одходить.)
Хома (до Марусі). Не бійся, моя зозулечко, тепер він твоїх рук не втече!
Маруся (сумно). Не втече, не втече!..
Хома (потираючи руки). Хе-хе-хе! Доб’ємося свого!
Грицько (голосно). Галино, квіточко! Заспівай нам та звесели, а то мені чогось нудно та сумно!
Дехто. Справді! Пісні, пісні!
Маруся. Тривайте! Я заспіваю вам!
Усі. І-і! Марусенька затягне! О, це славно!
Маруся (співа)
Вийду я на гіроньку біленькими ніженьками,
Гляну я на дубонька карими оченьками!
Грицько
Я ж на твої карі очі не здригнуся
І до тебе своїм віттям не вклонюся!
Маруся
Ой любив та й покинув
Козак дівку чорнобриву,
{Що вірніша всіх!} Bis
Хор
Ой любив та й покинув
Козак дівку чорнобриву,
{Що вірніша всіх!} Bis
Маруся
А на тім на дубоньку та голубонька гуде;
На козака пригодонька, козаченько не прибуде!
Грицько
А я ж тії пригодоньки не боюся
Та до тебе своїм віттям не вклонюся!
Маруся
Ой любив та й покинув і т. д.
Хор
Ой любив та й покинув і т. д.
Маруся
На козака пригодонька,- кінь голівоньку клонить.
Лежить козак при дорозі, а дівчина сльози ронить!
Грицько
А я ж тії пригодоньки не вжахнуся
І на сльози дівчиноньки не зрухнуся!
Маруся
Ой любив і т. д.
Хор
Ой любив і т. д.
Галина. Чортзна-якої завели!
Дмитро. Справді! Я аж заплакав!
Грицько. Так починай, Галино, веселої!
Хома. Марусечко, голуб’яточко, що з тобою?
Маруся. Мене здавило тут... аж боляче!..
Хома. Ходім, ходім, я дістану [води] з річки!
Ідуть до млина.
Дмитро. Слухайте, слухайте! Давайте заспіваємо з вимахом.
1-й парубок. Як з вимахом?
Дмитро. Та ото, бачите, я був якось у місті, то й бачив, як там до півчих махав чи дяк, чи пономар, чи хто його зна хто, і виходить чудесно!
2-й парубок. Ну, давай і з вимахом!
Галина. Уже Дмитро щось вигадав!
Дівчата. Без штукерії не обійдеться!
Дмитро. Дайте ж мені крамагона!
2-й парубок. Якого там макогона?
Дмитро. Ет, не розумієш! Такий голосничок єсть, як виделка!
3-й парубок. Чи ба!
1-й парубок. На ось моє кресало!
Грицько упадає коло Галини.
2-й парубок. Ану-ну, що воно вийде?
Дмитро. Станьте ж так: дівчата по цей бік, парубки по той, менчі попереду, високі ззаду. Голову усім повернути до мене і дивитись на крамагона. Тихо! (Б’є кресалом по закаблуку, підносить до носа.) Ла, ла, ла, ла! Ла, ла, ла, ла!
Галина. Ла, ла, ла, ла!
Дівчата. Ла, ла, ла!
Дмитро. Цитьте! Це мені тільки лалакать можна!
Дівчата. А нам же що?
Дмитро. Слухайте: як поведу обома руками, дівчатка, до вас, то ви й починайте. Як буду махати їми, як голубка крильцями, то виводіть голосно, а як буду руки піднімати, то ви й горлом деріть голосніще та вище; коли повернусь, хлопці, до вас і замахаю, то й ви почніть; як нижче опускатиму руки, то покотіть, баси, мов горохом по решеті, а як вище, то гукніть, мов вовки; теперечки, коли присідатиму до землі, то придавіть і стиште, щоб шепотіли, як листя уночі, а коли випрямлюсь і розведу руками, то шкварте на весь живіт. Зрозуміли?
Усі. Гаразд!
Дмитро. Ну, слухайте ж: різнемо!
Співають.
Хор.
На городі калинонька, під горою терен і т. д.
Дмитро. Бачите, як славно?
Усі. Молодець, молодець!
Галина. Далебі, таки хороше!
1-а дівчина. Якби ще якої отак!!
Дмитро. Тобі як мед, то вже й ложкою.
1-й парубок. Та й додому час: он уже перші півні кричать.
2-а дівчина. Так рано?
2-й парубок. Та вам, звісно, хоч цілу ніч гуляй, бо яка там ваша робота! А от як намахаєшся за день косою, то не те заспіваєш!
1-й парубок. Збирайтесь, хлопці; прощайтесь з дівчатами, та й гайда.
Пари збираються, прощаються; стоїть тихий гомін.
Хома (виводить Марусю з-за млина). Не журись, Марусечко, не сумуй! Їй-богу, не варт він того, щоб серденько за ним умлівало!
Маруся (зовсім не слуха). Значить, не любить і не любитиме... а ще чим далі... більш ненавидіти буде!
Хома. Забудь його! Я знаю, тепер тобі трудно буде передужати свою муку, а тільки переможись... то зараз і одляже...
Маруся. А чим далі все більше
