Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці - Старицький М. П.
Дмитро (ускочив у хату з собакою). Ось, хлопці, дівчата ще свою коляду забули!
Сміх.
Парубки. Чому ж ви за хвіст не держали?
Дівчата. Почепіть собі на шию!
Дмитро. Та візьміть же котора! Бачите, як скигле!
Дівчата. Геть, геть! К бісу!
Степанида. Та винеси його надвір. От шибеник!
Дмитро. Ходім, цюцю! Бач, і твої родичі тебе цураються!
Маруся. От проклятий! Тривай же! (Випиха.)
Хома. Пийте, братці, пийте! Ще два відра ставлю!
Усі. Спасибі! От пан Хома так справив Меланку!
Хома. Хто б побіг за горілкою?
Дмитро. За цим і я можу! (Бере гроші й біжить.)
ВИХІД VII
Ті ж без Дмитра.
1-й парубок. А хто хоче в орлянку?
Дехто. Давай, давай!
На однім кінці сцени збирається невеличка купка; чути голоси: «Орел!», «Решка!». Деякі пари тихо розмовляють.
Грицько (до Галини). Не віриш хіба, що ти мені люба?
Галина. Не дратуй мене, Грицю!
Грицько. Чому?
Галина. Бо ти смієшся, а мені... (Говорить тихо.)
Маруся. А що ж ви, сестрички, поснули? Давайте танцювати, співати... Мені так весело! А що, Хомо, будуть музики?
Хома. Будуть, будуть, моя ясочко!
Маруся. Ох, і потанцюю ж я! З ким би ж з вами, парубки-козаки, піти горлиці?
Голоси. Зі мною! Зі мною!
Степанида. А мене й забули?!
Дехто. Не забудемо!
Маруся (підбіга до столу). Та годі вам грати! Уже й почали! (Змішує.)
Хома (до Потапа). І як ти йому змовчав за клепку?
Потап. Пожди! Знатиме!
Грицько. Галино, Галино! Утни мені якої веселої!
Дівчата. Визволи!
Галина (співа й пританцьовує).
На вулиці скрипка грає,
Бас гуде, виграває;
Мене мати не пускає
На вулицю погулять…
Хома теж пританцьовує, більше біля Марусі.
ВИХІД VIII
Ті ж і Дмитро з барилом; за ним музики.
Дмитро. Розступіться! Дорогу, дорогу! (Співа.)
Ой дівчина-горлиця
До козака горнеться;
{А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.} Bis
А цур же тій горлиці,
Коли лихо коїться:
{Краще мила така -
Звеселить козака!} Bis
Ой дівчата-зрадоньки,
Нема у вас правдоньки,
{А у цім же добрі
Уся правда на дні!} Bis
Всі пританцьовують: ліворуч Грицько з Галиною, праворуч Маруся з Потапом, просто всі другі.
Хома. Ех, гуляй, душа! Рубай метелиці!
Усі. Метелиці! Метелиці! (Приспівують і беруться за руки.)
Ой надворі метелиця,
Чому старий не жениться?
Як же йому женитися,-
Будуть люди сваритися!
Маруся (крутиться з Дмитром. Тихо Потапові.) Візьми Дарину, потанцюй з нею!
Потап (бере Дарину за руку). Ходім танцювати!
Дарина (з плачем). Геть, не піду!
Потап. Ходім! Ще царамониться! (Тягне силоміць.)
Дарина (плачучи). Пусти! Що ж це, ще знущається?
Грицько. Яка собака сміє знущатись?
Потап. Та, що кусається!
Грицько. Ти мене вкусиш? Задавлю! (Кидається.)
Потап. Побачимо!
Коротка боротьба. Грицько подужав і штовхнув Потапа так, що той мало не впав. У боротьбі перекинули стіл; Потап одлетів аж у той бік, далеко.
Дарина (кидається). Братику! Що ти! Кинь!..
Дехто. Розніміть їх!
Потап. А, так так?! (Вихоплює з-за халяви ножа й ранить Грицька.)
Грицько (схоплюється за груди). Ножем ударив?!
Хлопці придержують обох.
Потап. Пустіть!
Грицько. Харциза! Хизується, дурень, що покидьку мою взяв!
Маруся. Ай! (Зомліла.)
Хома і Степанида до неї.
Завіса.
На авансцені вода й бережок; на йому кладки. Далі тин, за котрим під гору йде двір Шураїв. Межи вербами видно нову хату.
ВИХІД I
Дарина, Галина й дівчата (перуть шмаття).
Хор (співа)
Ой коли б я, молодая, та крилечка мала,
То б я свою Україну кругом облітала;
То б я свою Україну кругом облітала,
То б я свого миленького по шапці пізнала.
Хоч по шапці, та й не по шапці, як по голосочку,-
Як і в мене, так і в його брови на шнурочку!
Галина. А холодна ще вода: от руки
