Дві сім'ї - Кропивницький Марко

Збоку біля молодої становляться дружки, біля молодого — бояре. Староста бере пляшку і чарку, наливши, примовляє.
Дружки (тим часом співають).

Як ішов Роман на посад,
Зустрічав його господь сам
Із долею щасливою
Та з доброю годиною.

Чикалка. Слухайте, дискать, сюди. Пошли ж, боже, нашим князеві і княгині щастя, долі і віку довгого. Дай, господи, щоб вони жили на радість і втіху усьому родові, всьому посполу і богові святому! (Приторкнув чарку до губ). Ну, що ж ще скажу? Дискать, горілка горькая!
Самрось (хутко протискується до Чикалки). Куме, це та настойка?
Чикалка. Вона! (До молодих). Не можна й до губ донести.
Пилип (тихо молодим). Поцілуйтеся.
Самрось. Швидш — цілуйтеся!
Роман і Хведоска цілуються. Зінька ледве не крикнула, але, хутко затуливши долонею рота, улина з хати. Чикалка випив і частує молодих, потім дружок, бояр, батька, матір, Пилипа. Кожний, взявши чарку в руки, кланяється молодим, потім старостам.
Дружки (тим часом співають).

Їли бояре, їли,
Цілого вола з'їли:
На столі ні крихотки,
Під столом ні кісточки.
Їли дружечки, їли,
Півголубчика з'їли:
На столі всі крихотки,
Під столом всі кісточки.

Хотина (усаджуючи гостей і рідню). Контентуйтеся, милості просимо! Годуйтеся, чим бог послав, не гидьте! (Усаджуючи біля Романа Самрося). Де ж Зінька? Кумо Ганно, гукніть на неї!
Ганна вийшла з хати.
Дружки (співають).

Стиснулися стіни,
Як бояре сіли;
Ще гірше стиснуться,
Як горілки нап'ються.

Чикалка частує Самрося.
Ганна (вбігаючи). Ой горе, ой лишенько!
Всі. Що, що таке?
Ганна. Зінька в коморі повісилася!
Всі заніміли, у Самрося падає чарка з рук.
Завіса