Відчинене вікно - Костецький Анатолій
"Відчинене вікно" - це захоплива та інтригуюча новела відомого українського письменника Анатолія Костецького, яка пронизана таємницею, надією та втратою.
У цьому творі Костецький майстерно розповідає історію головного героя, що випадково натрапляє на відчинене вікно та отримує можливість побачити світ зовсім іншими очима. Через цю несподівану зустріч герой переживає змішані почуття радості та тривоги, оскільки відкриття нових перспектив породжує незвичайні питання щодо його власного життя, виборів та цінностей.
Відчинене вікно стає символом можливості зміни, самопізнання та розвитку. Персонаж ризикує відчинити своє серце та душу, але чи зможе він знайти відповіді на свої питання та знайти спокій у новому світі?
Захоплюючий сюжет, виразна мова та глибина персонажів роблять "Відчинене вікно" привабливим для читача, який бажає подорожувати в уявному світі, перебуваючи на межі реальності та фантазії.
Відчини вікно свого уявлення та відправся у незабутню подорож у компанії Анатолія Костецького, де таємниця, мрії та втрати переплітаються, а кожна сторінка відкриває новий горизонт можливостей.
в сім годин,
ударив
одчайдушний грім,
а там —
і блискавка за ним
сяйнула,
ніби диво,
і вмить
за зблиском голубим
знялась
жахлива
злива!
— Гроза! Гроза! —
кричать птахи
і мчать
налякані такі
ховатись де попало,
щоб їх,
веселих і легких,
грозища не впіймала*
А я грози
не налякавсь,
чого її лякатись!
Я відкриваю вікна
враз:
— Влітайте
до кімнати!
І от уже птахи
всі-всі —
шпаки, синиці, горобці—
летять в мою кімнату,
рядком сідають
на стільці —
та й ну мені співати!
І я своїм гостям
також
підспівую як можу.
І хай собі
періщить дощ —
мене він
не тривожить,
бо я кричу
дощу:
— Спинись!..—
Дивлюся:
він — вщухає...
І я з птахами
в справжній ліс
через вікно тікаю!..
Та раптом
чую навздогін:
— Уже вставати треба!..
Я прокидаюсь.
Сім годин.
А за вікном —
гроза, і грім,
і блискавки у небі.
Але ніде нема птахів:
ні поруч,
ні в кімнаті.
Це просто сон
мені наснивсь,
а зараз —
час вставати.
На шибі — дощ,
немов роса.
Я в школу поспішаю.
Але вікно,
хоча й гроза,—
відкритим залишаю!..