Тепер це називається не чортівнею... - Чемерис Валентин

ТЕПЕР ЦЕ НАЗИВАЄТЬСЯ НЕ ЧОРТІВНЕЮ…

ЕТЮД

Так, тепер це називається не чортівнею, не нечистою силою, як воно звалося у наших дещо наївних, але довірливих і глибоко поетичних предків, а — полтергейстом. Дослівний переклад з німецької мови — дух, що шумить.

Але який дух і чого він час од часу здіймає шум-гам, цього вже ні з якої мови не перекладеш, бо цього ніхто достеменно ще й досі не знає. Кажемо ще і досі, бо про незвичайні явища, звані сьогодні полтергейстом, є — чи не одна з найперших на Україні — згадка ще в "Повісті временних літ", укладеної на початку ХІІ століття. Типовий випадок полтергейста зафіксовано і за 1813 рік. В одному з міст Симбірської губернії, у хаті якоїсь вдови ні з того, ні з сього стали раптом літати предмети домашнього вжитку (горщики, склянки тощо), а зі стіни чувся тоненький голосок, наче б там сиділа невидима істота. Перелякана вдова звернулася до поліції і та, розібравшись в чому річ, офіційно підтвердила: неймовірні події (літання предметів домашнього вжитку, голосок із стіни) таки справді мали місце у хаті бідолашної вдови. Справа дійшла навіть до суду, але що той суд міг вдіяти? Лише постановив: "Випадок цей надати суду Божому".

Звідтоді вивчення нього феномену не просунулося вперед ані на крок, хоч за останні два сторіччя зібрано таки чимало достовірних фактів про подібну чортівню, звану сьогодні полтергейстом.

Як гадають спеціалісти, полтергейст, — "явище близьке до психогенезу (здатність людини подумки впливати на предмети, що її оточують — В. Ч.), але іншої природи, пов’язаної із спонтанним переміщенням, польотом, рухом різних предметів домашнього вжитку". І впевнено заявляють, що "сукупність фактів, які ми вже маємо і спостерігаємо сьогодні у всьому світі, свідчать про те, що в принципі вже не викликає сумніву сам факт існування полтергейста, як природного явища, бодай і унікального.

Отже, полтергейст, це таке явище, — коли ні з того, ні з сього, з незрозумілих нам причин, без будь-якого видимого логічного зв’язку, здорового глузду, і (що найдивніше і найвражаючіше) всупереч законам — фундаментальним законам фізики, починають рухатись і літати не "нелітаючі" предмети, наприклад, меблі, шафи, дивани, холодильники тощо, лунають різні звуки, чуються стукоти, гуркоти, виття, крики, відчиняються самі собою і зачиняються двері, відкриваються водопровідні крани, вмикаються чи вимикаються електроприлади (радіо, телевізори, електролічильники, холодильники), або ж на підлозі з доброго дива заявляються калюжки води, чи на стінах загадкові написи. Гірш, коли речі ще й вибухають, як от шибкі, вази, раковини, унітази — траплялося й таке.

Подібне відбувалося (зафіксовано свідками, в тім числі і працівниками внутрішніх справ) у багатьох містах республіки).

Наприклад, через вікно однієї квартири самі собою вилітали предмети домашнього вжитку, серед яких були подушки, ковдри, матраци, вилітали, навіть меблі, холодильники, радіоприймачі. І що дивно: вилітають з вікон скляні речі, а не розбиваються, навіть не перевертаються, а досить акуратно опускаються та землю. І так акуратно, що посуд з серванта не випадає.

Зафіксовано й випадок, коли через відчинене вікно вилетіла і обережно приземлилася на цементній доріжці гаряча сковорода з млинцями, накрита тарілкою, за нею каструля з супом, потім чайник… І відразу ж все це добро своїм ходом (є свідчення очевидців!!!) відправилося через відчинене вікно назад у квартиру, де кожний предмет став на своє місце: сервант у куток, а сковорода, каструля і чайник на газову плиту.

Не вірите?

Тоді відсилаємо вас до вельми солідної — за зібраним матеріалом та аналізом — спеціальної книги "Парапсихология и современное естествознание", виданої радянсько-американським підприємством "Соваминко". Там ви ще й не про таке прочитаєте! Пояснення подібним феноменам (чудо-юдо, як би сказали наші предки, чортівня, одне слово) поки що немає. Але хоча "подібні явища не укладаються в рамки наших уявлень про світ і нам невідомий їх механізм, ми не повинні просто відмахуватися від них" — застерігав академік Ю. В. Кобзарев. На жаль, і багато фізиків не вірять у явища безперечні і експериментально підтверджені тільки тому, що їх поки що неможливо пояснити.

Жаль, що не всі свідки незвичайних явищ повідомляють наукову громадськість про побачене ними, остерігаються, щоб їх бува не сприйняли за схиблених й не відправили в "психушку" (траплялися і такі випадки). Ось чому дбаючи про соціальний захист людей, котрі потрапили в поле дії полтергейста, Комітет з проблем енергоінформаційного обміну в природі підготував для працівників управлінь внутрішніх справ спеціальні інструкції з рекомендаціями владі, як треба діяти в умовах явища полтергейста. Є в ньому й вимога: "припинити практику відправлення у психлікарню власників чи господарів тих квартир та будинків у яких раптом починають підстрибувати чи їздити меблі, або чуються стукоти, моторошні крики чи літають сковороди з яєчнею".

Отак, полтергейст.

Мовби й не забобони, не якась там містика, не міфопоетика народна, а — наука. Адже спеціалісти (їх, щоправда сьогодні ще не багато) пропонують розглядати полтергейст, як явище, яке пов’язане із системою глюконних ланцюгів, з ультразвуковим коливанням, плазменними утвореннями, зміною геомагнітного поля Землі, проявом невідомих нам фізичних законів і ще багатьма іншими причинами. Але всі ці пояснення не виходять за рамки гіпотез, часом оригінальних, парадоксальних чи сміливих, але — гіпотез.

А ось раніше, у все тих же наших пращурів, прадідів і почасти ще й дідів, було простіше: нечиста сила і все тут! Різні там біси, чорти, лукаві, напасті, мара (обмарило), кікімора тощо.

Існувала ця чортівня повсюдно і щомиті була готова пакостити людям, наприклад, забавлялася тим, що збивала з дороги мандрівників, змушуючи їх блукати в трьох соснах, потішалася з п’яних — таке з ними витворяє, таке, що протверезівши, бідолашні жертви нечистої сиди тільки стогнали та й зараз ще ніде гріха діти, стогнуть. Біс попутав, кого застукував, наприклад, та й зараз ще застукує в чужої жінки, тому теж нічого не лишалося робити, як валити все на біса: попутав, сякий-такий!.. Плутає біс і деяких касирок, продавців чи любителів різних приписок, липових звітів чи рапортів про дострокове виконання планів — тут експлуатується дідівський біс. І — досить інтенсивно.

Одне слово й у наші дні представникам патріархальної нечистої сили роботи ще вистачає. Щоправда, як запевняють вже сучасні дослідники народної міфології, біс якоюсь особливою силою не володів і коли б ми не допомагали йому, він був би просто ніщо. Як ми йому допомагали і ще й зараз допомагаємо? Чварами, плітками, нечемністю, аморальністю тощо. Тоді він тут як тут і все це (чвари, плітки, заздрість, брехня, аморальність та інші наші збочення) йому прямо таки додають сили. І — безсмертя.

Що ж до всім відомого домовика, то згадувані спеціалісти запевняють, що його (домовика) "ні в якому разі не можна прирівнювати до нечистої сили. Це сила невідома, могутня і достойна поваги. Домовик не любить чвар, спірок, а тому ночами навалюється на крикунів і "душить". Він в молодості часто пустує: ховає речі, а потім "підкидає". Все перериєш, але поки не скажеш заклинання. "Домовик, домовик, погрався, то й віддай", — нічого не знайдеш. Буває, змушує речі падати, а то й літати. Шарудить, стукає, гасить вогонь у печі, на плиті…"

Запам’ятаймо останню фразу: "змушує речі падати, а то й літати" — вернемося не до народної міфології, а до реальних фактів, що мали місце в Дніпропетровську.

В балці біля прохідної одного із заводів не так давно стояв будинок на два поверхи. Жили в ньому дід і баба. Надійшов час, старі повмирали, як писала міська газету, природною смертю. Оскільки спадкоємців у них не було, то будинок перейшов у відання районної влади. Але всі, кого там не поселяли, зважте, із житлом у нас дуже скрутно, черги на отримання квартири багаторічні, — через місяць-два всі з того будинку втікали, і молоді сім’ї, й не молоді. Селили там і військових, ці вже, мовляв, у містику не вірять, сама професія зобов’язує їх бути не лякливими, але й військові не витримували. Всі ладні бути хоч і на вулиці, але тільки не в тому будинку. А все чому? Там щоночі творилося щось незбагненне: лунали загадкові й від того моторошні стукоти, гуркоти, лунали крики, виття, підстрибували чи літали меблі, посуд. Зверталися мешканці до міліції, тільки ж міліція (як, між іншим і поліція року 1813-го, коли до неї з подібними клопотами зверталася симбірська вдова, теж нічим не могла зарадити. Скінчилося тим, що будинок той зруйнували, балку засипали і звели там багатоповерховий будинок і тільки тоді нічна катавасія зникла. Хто там стукотів— гуркотів, кричав та вив і якої трясці — домовик чи якісь інші представники нечистої сили — піди, розберися.

Або ось ще випадок. Теж достовірний.

В одній з квартир годині о десятій— одинадцятій, як господарі лягали спати, ліжка ні з того, ні з сього, як то кажуть, з доброго дива, починали самі собою трястися і їздити по кімнаті. Згодом таке ж почало творитися й у сусідній кімнаті. Їздили та ліжка по кімнаті — уявляєте тих, котрі у них спали! — щось з місяць, а тоді все й припинилося і ліжка знову поставали ліжками, себто більш не тряслися, не розгулювали по кімнаті. Чому вони їздили й тряслися — піди, розберися. Тим більше, коли це суперечить здоровому глуздові й законам фізики.

Валити ж все на якусь нечисту силу, домовиків та чортів, у наш вік освічений — якось незручно, тож оголосили те полтергейстом. Наука! Але що (чи хто) ховається за тим полтергейстом — нечиста сила все ж таки, інопланетяни, якісь АЯ (аномальні явища) різні там "барабашки" чи нам невідомі фізичні властивості — наука сьогодні розібратися ще не може. Але ми певні, що тепер це називається вже не чортівнею…

Але якраз до чортівні й повернемось. Продовжмо перервану цитату про домовика. "З віком серйознішає, починає "виховувати" домогосподарок, а якщо задоволений порядком у сім’ї — допомагає, на нього можна залишити і малолітню дитину ("дідусю, доглянь…"), або неприбрану роботу: шиття, рукописи, прядіння… Не попроси доглянути, прийде кікімора і все заплутає.

Розумні господарі, перебираючись в новий дім, прохають перебратися туди і "свого" домовика.