Повія - Панас Мирний

А тим часом на печі в кухні чулося шушукання.

— Який він гарний та ввічливий! Уже не той, що на скрипці грав, — наче дзвоник, тихо промовляє молодий голос.

— І ти б такого покохала? — допитується молодого — охриплий...

— От, уже б і покохала! — з докором дзвоне молодий.

— Та не крийся: хіба не примітне, що і в тебе обізвалося? — гуде охриплий...

— Ще й як закльовує!.. — і дзвінкий регіт розкотився серед темноти.