Фаворитка. Між двох вогнів - Очеретяна Кішка

Алехандро прочинив дверцята і висунув голову, щоб розібратися з тим, що відбувається, але нічого обнадійливого повідомити не зміг:

- Далі рухатися не можна, чекатимемо!

- Тут?! – Едвін вухам своїм не повірив. Він уже відкрив рота, щоб приготувати кілька зауважень, як раптом жахливий тріск заглушив шум зливи.

Одне зі старих дерев не витримало поривів вітру і майже з тваринним стогнанням розщепилося навпіл. Алехандро щось прокричав, відчиняючи дверцята і виштовхнув Філіппа надвір, а потім і сам виринув у негоду. Едвін, наполовину оглухлий від шуму, теж метнувся до виходу, але не встиг на якусь частку секунди. Дерево впало і перевернуло карету, погнуті колеса злетіли вгору, а важкий стовбур придавив дах. Через вибите віконце в обличчя герцогу хлинула холодна вода, що заливала очі. Він майже нічого не бачив і відчайдушно намагався звільнитися, коли відчув, як хтось зовні смикає і тягне понівечені дверцята.

- Упрись ногами! - Це був голос Філіппа, - Давай!

Удвох їм вдалося звільнити вихід настільки, щоб протиснутися в нього боком. Філіпп схопив брата за руку і зробив останній ривок, після якого вони обоє впали в глибоку калюжу. Майже відразу дерево видало відчайдушний скрип і остаточно привалило карету до землі. Збожеволілі від страху коні металися, намагаючись звільнитися, а Едвін, не вірячи в реальність того, що відбувається, повернув голову до брата.

- Ти цілий? Можеш іти? - Філіпп насилу переводив дихання

- Схоже на те, - у Едвіна боліло плече, але руки ноги були в порядку і він подумки подякував долі, а заодно і брату, від якого не чекав подібного подвигу.