Фаворитка. Між двох вогнів - Очеретяна Кішка

Непрохані гості зупинилися та причаїлися у низькому чагарнику. Чекати довго не довелося – незабаром двері відчинилися і з них долинули голоси. Один належав невідомому, одягненому у форму офіцера, а другий... у Деріка тьохнуло серце. Граф одразу впізнав про цю особливу манеру вимовляти слова та інтонації, які різали його слух. Помилки бути не могло – слідом за першим жителем куріня у дверях показався Едвін Боуді власною персоною. 

- Куди ви мене везете? – промовив він, прикриваючи очі від світла – герцогу явно довелося провести багато часу в темряві, до того ж, зв’язаним.

- Цього я не повинен пояснювати! – відповів офіцер, опускаючи повід.

- Ну звичайно. В такому разі чому б просто не позбутися мене прямо зараз, навіщо все ускладнювати? Місце тихе, ніхто не здогадається тут шукати!

- Ви ще не зрозуміли? – загрозливо промовив тюремник принца. – Вас і так не шукатимуть! Подякуйте, що вам зберегли життя! 

Він підійшов, щоб розрізати мотузки і дочекався, поки Едвін розітре зап'ястя, що оніміли. Дерік, який спостерігав за тим, що відбувається з відстані в двадцять кроків, зробив мимовільний рух. Зупинив його лише різкий біль у руці – Вілл вчепився у свого пана, знаками вмовляючи зберігати мовчання. До цього моменту двоє мешканців куріня – офіцер та його бранець були вже у сідлі. 

- Смикнетесь кудись, ваша світлість, у мене є наказ вас убити. Тож без дурниць! – попередив офіцер. – Тримайтеся попереду. 

- І куди мені їхати? Випадково не в гості до його милості рос Джонса? Адже ми десь на його землях, чи не так?

- Якби мені треба було прибрати вас чужими руками, я так і зробив би. Вперед!  

Вершників ще хвилину було видно між деревами, а потім вони зникли з очей. Вілл чекав, що накаже граф після побаченого, але Дерік мовчав. Він був спантеличений, а всередині все знову закипіло від гніву. Зараз став би в нагоді урок, який він сам щойно давав Шарлотті – варто було кинути ніж, і суперник впав би мертвим. Ось тільки нападати зі спини і нишком – на це благородний рос Джонс був нездатний, ніякі ревнощі і злопам'ятство не штовхнули б його на подібний вчинок.