Коріння Бразилії - Сержіу Буарке ді Оланда

Ґвідо Томас Марльєре (1737—1836) — французький військовий, капітан кавалерії, чиновник. Заснував багато населених пунктів. Усупереч практиці колонізації відзначався гуманністю до корінного населення. Після закінчення військової кар’єри обіймав різні пости у колоніальній адміністрації. Присвятив життя захистові індіанців од свавілля білих колонізаторів.

Фернан Кардін (бл. 1549—1625) — португальський єзуїт, мандрівник. У 1598 році обіймав посаду прокурора Бразилії. Під час повернення до Португалії у 1601 році був захоплений англійським капером під командуванням Френсиса Кука й три роки провів у в’язниці. Після звільнення повернувся до Бразилії, де працював у місії. Залишив по собі кілька дослідницьких праць і листів, описи природи, історії та побуту тих часів.

Мануел да Нобреґа (1517—1570) — португальський місіонер-єзуїт, голова першої єзуїтської місії в Америці, відомий діяч раннього періоду історії Бразилії, співзасновник багатьох міст, а також багатьох єзуїтських колегій і семінарій. Його листи є цінними історичними документами раннього етапу колонізації Бразилії та діяльності у ній Товариства Ісуса.

Manuel da Nóbrega, Cartas do Brasil, 1549–1560 (Rio de Janeiro, 1931), pp. 131 e 134.

Fr. Vicente do Salvador, op. cit., p. 16.

Філіп ІІ — він же Філіп III Благочестивий, див. примітку в розділі 3.

L. G. de la Barbinais, Nouveau voyage au tour du Monde, III (Paris, 1729), p. 181.

У листі, надісланому Томе ді Соузою королю 1 червня 1553 року, йдеться про таке: «[…] ці два поселення — Сан-Вісенте і Сантуш — необ­городжені, а будинки розташовані у такий спосіб, що обгородити їх без величезних зусиль і втрат для жителів — неможливо, бо у них і будинки з каменю та глини, і величезні сади, і все зроблено настільки хаотично, що нам не залишається нічого іншого, крім як на кожній вулиці на найбільш вигідному та зручному для оборони місці спорудити для її захисту по укріпленню, тож будуть враховані особливості землі й невдовзі це себе виправдає з огляду безпеки, бо по-іншому нічого не вийде». — Прим. авт.

Hist. da Col. Port., cit., III, p. 365.

Луїш душ Сантуш Вільєна (1787—1817) — португальський військовий, після відставки — професор грецької мови у Бразилії, також інженер-винахідник, поліпшувач двигунів. Опублікував свої знамениті листи, присвячені історії та побуту Баії, Салвадора, Ріо-де-Жанейро.

Luís das Santos Vilhena, Recopilação das Notícias Soteropolitanas Brasílicas, I (Bahia, 1921), p. 109.

Обрі Белл (1881—1950) — португальський та іспанський учений, мандрівник, дослідник мови, звичаїв і побуту, флори, фауни та сільського господарства Бразилії.

Aubrey Bell, Portugal of the Portuguese (London, 1915), p. 11.

Софус Руге (1831—1903) — німецький педагог, географ і етнограф.

Ахмад ібн Маджид (бл. 1421—1500) — арабський мореплавець, географ і письменник, автор масштабного зводу теорії та практики морської справи — «Корисної книги», де використав як свої багаторічні спостереження, так і старі арабські джерела та лоції. Вважається, що у 1498 році був лоцманом португальської ескадри Васко да Ґами й успішно провів її від Африки до Індії.

Взяття Сеути — битва між військами Королівства Португалії під проводом Енріке Мореплавця