Парадокс любові - Паскаль Брюкнер

38

«Я майже все приховував од вас, тому що боявся викликати ваше невдоволення або втратити частину вашої поваги через учинок, що не личить чоловікові», — каже на смертному ложі принц Клевський, приголомшений зізнанням дружини, закоханої в пана де Немура (Madame de la Fayette, La Princesse de Clève, Livre de Poche classique, 1958, pp. 212—213).

39

«Пора коханню стать тим, чим воно ніколи не переставало бути, — найголовнішим рушієм, основною умовою шлюбу. Тільки воно посідає привілей виявляти або утворювати відповідність поміж особистостями», — пише, наприклад, Шарль Альрик, молодий республіканський депутат, автор праці «Шлюб і кохання в XIX столітті» (цит. за Jean-Claude Bologne, Histoire du mariage en Occident, Hachette Littérature, Pluriel, 1995, p. 356).

40

J.-C. Bologne, op. cit., pp. 354—355 і 358.

41

ГУСП (PACS, Pacte d'association civique et de solidarité) — громадянська угода про спільне проживання, що дедалі більше починає скидатися на шлюб, оскільки з 2005 року надає такі ж фіскальні переваги, причому гнучкіші за формою. Попервах вона призначалася для гомосексуалістів, а тепер укладається здебільшого різностатевими парами. 2008 року було підписано понад 140 000 таких угод.

42

Нагадаємо декотрі етапи цього процесу: в липні 1965 року реформа режиму майнових стосунків поміж членами подружжя звільнила дружину від опіки чоловіка. Закон, ухвалений в червні 1970 року, позбавляє батька родини одноосібного авторитету — відтепер він ділить його із матір'ю. 11 липня 1975 року скасовано кримінальну відповідальність за подружню зраду; закони від 4 липня 1975 року й від 2 січня 1978 року легалізують спільне проживання, закон від 1985 року визнає рівноправність членів подружжя в управлінні родинним майном (див. André Rauch, L’identité masculine à l'ombre des femmes, Hachette Littérature, 2004, pp. 202—206). 1972 року законодавець рівняє права законних і позашлюбних дітей, а 2001 року гарантується спадкова рівноправність дітей. 2005 року згідно з постановою уряду слова «законний» і «позашлюбний» вилучено з Цивільного кодексу. В Іспанії після затвердження 2004 року, всупереч шаленому спротиву Церкви, швидкої процедури розлучення кількість розлучень тільки за 2006 рік зросло на 74 % (ініціаторами більшої частини розлучень були жінки). У Франції поміж дорослого населення кожний третій чоловік живе без дружини; менше ніж одна дитина з двох живе з батьком. Врешті, не відоме ім'я батька кожної тридцятої дитини. Однак тести на встановлення батьківства Державна рада відхиляє, щоб уникнути відмови від дітей.

43

Про це пише, наприклад, Роберт Музіль («Ми останні могікани кохання»), а також Дені де Ружмон, Ролан Барт, Октавіо Пас, Алан Блум («Бути сьогодні романтиком усе одно, що берегти цноту в борделі»), як і чимало християнських та марксистських памфлетників.

44

Denis de Rougemont, L'Amour et l'Occident, 10/18, 1995, p. 318.

45

André Breton, L’Amour fou, Folio, Gallimard, p. 136.

46

1956 року ще один сюрреаліст, Бенжамен Пере, в славетній антології дає таке визначення високого кохання: «Вершина самої непохитної моногамії, високий злет, верхня межа (…), осереддя, де тіло, дух і серце скипаються у твердий самоцвіт». Тут ми маємо справу зі світським варіантом найполум'янішої християнської містики — Райсбрука, Франциска Ассізького (див. Anthologie de l'amour sublime, Albin Michel, 1959, p. 9).

47

«Чинити всупереч своєму ідеалові — основна риса особистості Русоа, тому що все в нього парадоксальне і дає привід для протилежних тлумачень». (Agnès Wallch, Histoire de l’adultère, Perrin, 2008, p. 245).

48

Згідно з А. Форелем, гінекологом початку XX століття, автором дослідження, котре побачило світ 1906 року, в буржуазній родині пересічна тривалість статевого акту дорівнює тому часові, який потрібно, щоб круто зварити яйця, тобто 3–4 хвилини. Як пише Шарль-Луї Філіпп, автор «Бобю з Монпарнаса» (1901), статевий акт поміж повією і сутенером триває цілих чверть години, і обоє встигають гарно натішитися, перш ніж заснути. (Див. Alain Corbin, Les Filles de Noces, Aubier, 1978, p. 289).

49

Alain Corbin, op.cit., рр. 281—282. Про право жінки на оргазм пояснює зі свого боку Теодор Зельдин, вперше мовиться в працях про шлюб ближче до початку Першої світової війни (див. Edward Shorter, Naissance de la famille moderne, Points Seuil, 1977, p. 303).

50

Новонароджена сексологія (це слово з'явилося у Франції в 1910 році) занепокоєна необхідністю боротьби з жіночим онанізмом, який викликається фрустрацією і спричиняється до пошуку позашлюбних пригод. (Див. Agnès Walch, Histoire de l’adultère, Perrin, 2008, p. 309).

51

Гарнюня Жолі Імперіялі, тренерка президента Франції та його дружини, 2009 року була звільнена за те, що розкрила в пресі секрети цих уроків.

52

Психологи штату Вашингтон 1999 року опублікували в журналі «Family Process» одне таке дослідження під назвою «Передбачення розлучення молодят на основі перших трьох хвилин подружньої сварки» (див. «Liberation» від 2 червня 1999 року). Надійність тих тестів згодом спростували.

53

«Розбудіть ваше бажання», Psychologie magazine, липень-серпень 2000 року. Зокрема, тут рекомендують їсти вишні у ліжку, шоколад, ділитися планами, надавати перевагу фізичним контактам, формулювати очікування…

54

Tennessee Williams, Le printemps romain de Mrs. Stone, 10/18, p. 36, 50.

55

Lettre à D. Histoire d'un amour, André Gorz, Edition j Galileé, 2006.

56

Бароковий іспанський поет XVII століття.

57

Jean Paulhan, Entretien avec Robert Malle, Gallimard, collection Arcades, 2002, p. 31.

58

До кінця XIX століття обмануті чоловіки, надто ж у селах, зазнавали публічних принижень, їх освистували, возили на віслюку, обливали помиями, силоміць замикали з дружиною в хаті, а односельчани дві доби гамселили по хаті ложками, грюкали вилами: кепсько наглядаючи за своїми жінками, чоловіки ставили під загрозу патріархальний лад (Edward Shorter, op.cit., р. 270). Зате на витівки чоловіків, що не були небезпечні для колективного авторитету, заплющували очі. Шарль Фур'є написав пречудову «Ієрархію рогоносців», де, висміюючи тогочасний буржуазний шлюб, склав перелік усіх можливих та уявних типів обманутих чоловіків: рогоносець, який подає надії; войовничий рогоносець; рогоносець-висмівака, рогоносець, що змирився зі своєю долею, і врешті посмертний рогоносець, вдова його