Наодинці з собою - Марк Аврелій Антонін

class="p1">VI, 32: 2. Атос (Афон) — гора в Халкідиці (північна Греція), має висоту понад 2000 м.

254

VI, 36: 3. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 99, 7.

255

VI, 41: 1. Нападе — пропаде: в оригіналі співзвучні словоформи περίπτωσιν (трапунок) — ἀπότευξιν (невдача).

256

VI, 42: 1. Геракліт, фрагм. В 75 Diels.

257

VI, 42: 2. Натяк на слова Хрисіппа (див. прим. 3) про те, що зло у Всесвіті подібне до легковажних віршів у виставі: хоч самі собою вони погані, однак додають краси цілому творові. Пор. Плутарх, Про загальні поняття 1065d.

258

VI, 42: 3. Хрисіпп (281/278 — 208/205 р. до Р. X.) — керівник школи стоїків від 232 р., розвинув ідеї засновника стоїцизму Зенона, остаточно сформувавши філософську систему Давньої Стої.

259

VI, 43: 1. Епітет Деметри, богині землеробства й родючості.

260

VI, 44: 1. Радять — безпорадні: в оригіналі гра споріднених слів ἐβουλεύσαντο (радили б) — ἄβουλον (безпорадного).

261

VI, 44: 2. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 102, 21.

262

VI, 45: 1. Тобто треба усвідомлювати, що більшість людей помилково вважає корисними ті речі, які насправді є обоятними.

263

VI, 46: 1. З біографічних джерел відомо, що в театрі Марк Аврелій дуже нудився, а тому під час вистав читав книжки або працював з державними документами.

264

VI, 46: 2. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 24, 26.

265

VI, 47: 1. Філістіон, Феб, Оріганіон — невідомі етноніми.

266

VI, 47: 2. Евдокс Кнідський (IV ст. до Р. X.) — математик, астроном, географ і лікар.

Гіппарх Нікейський (II ст. до Р. X.) — знаний астроном.

Архімед Сиракузький (бл. 287—212 р. до Р. X.) — найславніший математик і фізик античності.

267

VI, 47: 3. Меніпп Гадарський (III ст. до Р. X.) — філософ-кінік, що від його імені пішла назва жанру «меніппова сатира»; для цього жанру характерний особливий сарказм та дошкульність.

268

VI, 49: 1. Римський фунт (лат. libra, гр. λίτρα) має 327,45 г.

269

VI, 51: 1. Тобто чужу похвалу.

270

VI, 54: 1. Порівняння держави з роєм бджіл див. у: Платон, Політик 301е; пор. Арістотель, Політика 1253а.

271

VI, 55: 1. Керманич, лікар часто виступають як приклад в античній літературі на морально-етичні теми.

272

VI, 57: 1. Приклад відносності пізнання, до якого часто вдавалися скептики. Пор., Демокріт, фрагм. А 134 Diels; Сенека, Моральні листи до Луцілія 109, 7.

273

VII, 9: 1. Упорядковує й прикрашає — красу й порядок: в оригіналі гра споріднених слів συγκοσμεῖ (прикрашає) — κόσμον (Всесвіт, всесвітній лад).

274

VII, 12: 1. Пор. прим. 2 до III, 5.

275

VII, 13: 1. Член-учасник — відчленована частка: компенсація втраченої гри слів, які в оригіналі різняться між собою лише однією літерою: μέλος (член) — μέρος (частина).

276

VII, 17: 1. Щастя — частка: компенсація втраченої гри слів εὐδαιμονία (щастя) — δαίμων (геній). Пор. геній*.

277

VII, 18: 1. Тобто не згоріла, щоб нагріти воду.

278

VII, 24: 1. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 28, 9.

279

VII, 30: 1. Тобто пізнавай не лише явища, а й їхню причину.

280

VII, 31: 1. Демокріт, фрагм. В 9 Diels.

281

VII, 31: 2. Демокріт вживає слово «закон» у значенні «встановленого людьми», протиставляючи його об'єктивній реальності — сполученню та розпадові елементів, себто атомів. Натомість Марк Аврелій надає Демокрітовим словам нового змісту, беручи «закон» у значенні всюдисущого закону природи, що його носієм є розум Всесвіту.

282

VII, 33: 1. Епікур, фрагм. 447 Usener. Пор. Сенека, Моральні листи до Луцілія 24, 14; 78, 7.

283

VII, 35: 1. Платон, Держава 486ab (за пер. Дзвенислави Коваль).

284

VII, 36: 1. Вислів, що його одні джерела приписують філософові-кініку Антистенові, інші — Александрові Македонському.

285

VII, 38: 1. Евріпід, фрагм. 287, 1–2 Nauck. Марк Аврелій надає цитаті нового значення: злом є не самі речі, а наше визнання їх за зло.

286

VII, 39: 1. Цитата з невідомого автора.

287

VII, 40: 1. Евріпід, фрагм. 757, 6–7 Nauck.

288

VII, 41: 1. Евріпід, фрагм. 208, 1–2 Nauck. Марк Аврелій, натякаючи на термінологічне значення слова «глузд» в контексті філософії стоїків, надає цитаті нового значення: все, що стається з людиною, зокрема нещастя, є частиною здійснення плану, закладеного в природі Всесвіту, а носій цієї природи — всесвітній глузд або розум. Див. розум*, природа*.

289

VII, 42: 1. Евріпід, фрагм. 918,3 Nauck; Арістофан, Ахарняни 661 (пер. Андрія Содомори). Ймовірно, Марк Аврелій натякає також на подальші (662–663) вірші з комедії Арістофана:

Справедливість, добро — мої спільники.

З ними в бій іду, й не закинуть мені,

Що від міста свого одрікаюсь я…,

інтерпретуючи їх в дусі стоїчної метафори всесвітнього граду як спільноти всіх розумних істот. Пор. град*.

290

VII, 43: 1. Цитата з невідомого автора. Стоїки вважали жаль однією з пристрастей, яких треба уникати; на їхню думку, в горі треба не жаліти, а допомагати, якщо це можливо.

291

VII, 44: 1. Платон, Апологія Сократа 28b (за пер. Йосипа Кобова).

292

VII, 45: 1. Платон, Апологія Сократа 28d (за пер. Йосипа Кобова).

293

VII, 46: 1. Платон, Горгій 512de (за пер. Дзвенислави Коваль).

294

VII, 48: 1. Ці слова можуть стосуватися до VII, 47, однак такого тексту немає в корпусі платонівських творів. Також можливо, що Марк Аврелій просто має на думці якийсь вислів з Платона, не подаючи