💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
23 березня 2025 18:41
Книга дуже цікаво велике враження читати її то я дуже задоволена
Пес на ім'я Мані - Бодо Шефер
Марія
19 січня 2025 14:02
Класна книга зарубіжної літератури
Чоловіки під охороною - Мерль Робер
Оксана
15 січня 2025 11:15
Не очікувала!.. книга чудова
Червона Офелія - Лариса Підгірна
21 грудня 2024 21:41
Приємно, що автор згадав про народ, в якого, як і в нас була складна історія і який досі бореться за рідну мову. Велике дякую всім окситанцям, що
Варвар у саду - Збігнєв Херберт
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Інше » Українська література 17 століття - Автор невідомий

Українська література 17 століття - Автор невідомий

Читаємо онлайн Українська література 17 століття - Автор невідомий
ж юж натяг. І так всім і набольше володимирському то показав:

— Одступимо од патріархов і приступимо до послушенства папезького, кгди ж то не новина, а то і под час Флорінсько-го собору Ісидор, митрополит київський, тоє ж учинив був, только ж не трафив на таких ревнителей закону римського: кроль був пан валечний, о войні больш мислив 33, і Реч Посполитая не була такая, і духовенство не було такої зверхності, якої тепер. Але ми, кгди ся тепер поддамо под римського па-пежа, маючи права стародавнії, же віра грецькая такоє ж достоїнство і право, якоє і римськая маєт, снади'е того докажемо, же не только у покою до животов наших на єпископіях наших змешкаємо, але і в лавиці сенаторськой будемо сідати ровно з римськими [єпископами] і добра, од церкви одобрав-ши, лятве одшукаємо.

Таковії і сим подобнії намови були.

По которих за подпущеннєм диявольським і Потій воло-димирський, уязвившися славолюбієм а хотячи в раді сідати, яко первій сидів, будучи каштеляном берестейським, але це, маючи до неї жадного села, а до владицтва [свого] кільканадцять, призволив на то.

І так донесли тоє біскупові луцькому Бернатові Маційов-ському 34. Которий о том зараз королеві його милості знати дав. А то король його милость, з хотію [тоє] принявши, писав до них, аби з тим їхали до нього.

В том часі знать о том дано княжаті пану воєводі київському, которий мало не щодень листи писав, упоминаючи, аби того не чинили без відомості всіх, также і митрополита самого, до которого заразом послав, єсли то з його відомостю.

О чом митрополит писав непоєднокроть до княжати, ознай-муючи, же о том не відаю, і до них посилаючи, упоминаєт, аби того занехали. Також і до них, єпископов, розіслав [листи], заразом питаючи, єсли то єст з їх відомостю, і упоминаючи їх в том, і до патріарха дав знати о том, не омешкаючи. Ниж луцький і володимирський в листєх своїх, до пана воєводи київського непоєднокроть писаних, явне писали, же о том не мишлять.

А наконець, кгди король його милость у Люблині з ними ся з’їхав зг а оні криємо пустилися до Кракова з своїм замислом.

Там, кгди їх князь упоминав і листи митрополитові і інших владиков показував, же оні всі о том не відають, на то оні обадва, прячися, того з клятвою і присягаю повідили, же і до Кракова не їдуть і о том не мислять. Княжа його милость з тим ку домові своєму од’їхав.

По котором од’їзді заразом оні до Кракова поїхали і на оних мамранєх в той справі пописали собі листи так до його королевської милості, яко і до отця папежа Зб, поддаючися йому всі. А короля просять, аби прикладом продка свойого і ПОВИННОСТІ СВОЄЇ ДО' того їм помогл. До чого хентливе ся єзуїтове приложивши [ся], оним помогли. І так його королев-ськая милость коштом своїм оних до Риму випровадив, обіцявши їм тоє все достоїнство і в раді місце, яко і римськії біскупи мають.

Там приїхавши, іменем митрополита і всіх владиков тую справу одправували і послушенство своє єму [папежу] оддали, управивши то, аби только при своїх церемоніях старих зостали, а то [для того], аби од себе поспольства не одразили. Що папеж їм позволив. Нижли календар новий приняти мусили 37. І на то присяги свої учинили, іж во всем йому по-слушні бути мають, а календар новий приймують.

При котором захованню своїх церемоній єще явне м’яса не ядали, а володимирський і по том не їдав, только луцький. І у нікоторого кардинала запрошонії були на обід. Кгде коли пришли, нічого рибного не було, только з м’ясом все. Оні, сівши до столу, не їли м’яса. І коли їх питано, чому би не їли, одповідали, же такая їх рекгула, же мніхам м’яса їсти не годиться. На що їм оний звавий їх кардинал рек:

— А присяга ваша, що-сте на послушенство учинили, где? Где єст послушенство ваше? Ізали по євангелію,— рече,— могуть ся постити синове брачнії, дондеже з ними жених єст? А ви,— повідаєт,— тепер при найвищом пастиру будучи, далеко больш вам постити не годиться.

І так для встиду почали м’ясо їсти і по сей день ядять і іним чернцом позваляють ясти.

А склітивши тую унію і видрукувавши там же календар новий, з тим до нас приїхали і не одтварялися так явне, только потаємне і скрите межи собою то ховали, а ласку коро-левськую ку собі зводили розмаїтими дарунками.

А в том все христіанство подвигнулося до святійшого патріархи з розних місць і о том знати давати почали, просячи

о ратунок 38.

Святійший патріарх писав до них. Але уже писанія' патріаршого к собі не припускали.

Тогда великий патріарх виправив здє на місце своє для своєї справи великого протосинкгела свойого отця Никифо-ра 39 з зуповною владзою, аби, синод зложивши, єсли би його митрополит не хотів зложити, дозрів тоєї справи і аби конечне тую справу одправив. Которий то протосинкгел, будучи чоловіком годним і учоним, добре був цесарові турському знаємий і всім башом.

І кгди нікоторий господар волоський наступувати мів за волею цесарською на господарство волоськоє , упросив того протосинкгела, жеби за нього прирек купцьом, у которих ся он довжив на подарки цесарові турецькому і башом. Прото-синкгел, іж мів дорогу през землю Волоськую, сподіваючися, іж навідить його оний господар і пінязі купцьом одошлет, ручився за нього. Той господар не уїстився. За чим тот прото-сингел, їдучи се здє до нас, для оних купцьов мусів ся забавити у землі Волоськой.

Под которий час гетьман коронний Ян Замойський з вой-ски коронними упровадив іншого господаря на господарство волоськоє 4|, против которому з войски своїми у тую ж землю Волоськую пришов і сам цар перекопський.

Що видячи, оний протосинкгел, же кров христіанськая будет ся проливати, оддався у єднання і напред до царя пере-копського поїхав і, стаєнне учинивши, по том до войська коронного, до гетьмана і до того новоуведенного господаря приїхав. Тим же способом покой учинив, же онії волохове, раді-нераді, приняли за пана Ієремію Могилу, коронним войськом упроваженого. Которий тиж і цесарові турецькому до ублагання пришов. І так оний протосинкгел поміркував, же татарове в згоді бували у войську коронном, а поляци і русь у татарськом, і з миром роз’їхалися, і Єремія на господарстві з миром зостав.

Того протосинкгела видячи гетьман коронний [Замойський] оного, як великої ваги [був]

Відгуки про книгу Українська література 17 століття - Автор невідомий (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: