Казки Чаробору - Ольга Соболєва

- Доброго дня, - привіталася Ярослава з чугайстром. - Ти випадково не зустрічав тут Матвія? Вище середнього зросту, з темним волоссям, на мотоциклі вічно їздить. Усім допомагає, все ремонтує…

- Та я знаю, хто це, - кивнув Орест. – Але не бачив. А тобі навіщо?

Ярослава коротко окреслила ситуацію і, подумавши, чугайстер припустив:

- Знаєш, всіх зачарованих зазвичай тягне або до краю скелі, або до води. Гір тут немає, але річка поряд. Перевір там.

Подякувавши знайомому, дівчина поспішила до Тропки. На березі бавилася купа народу, але Матвія впізнати вдалося майже одразу. Хлопець сидів біля самого краю води і сумно дивився на хвилі. Неподалік нього прилаштувалася Аїра. Побачивши дівчину, русалка схопилася і обурено вимовила:

- Ну нарешті! Знаєш, треба б тобі якийсь засіб зв'язку завести, а то я не собака цього вартувати!

– Дякую, Аїро, – винувато відповіла Ярослава. - Я його вже по всьому полю обшукалася.

- Зілля зварила? - поцікавилася русалка.

- Так, - відповіла дівчина і дістала з невеликого рюкзачка скляну бульбашку зі смарагдовою рідиною. - Під чуйним керівництвом Баюна. Тож отруїтися не повинен.

- Ну, тоді, давай, напої його і в річку занурюй, - підказала Аїра.

- А точно в річку треба? – Ярослава навіть не уявляла як це провернути.

- У Стежці вода не проста. Колись тут було джерело живої води. Пересохло, щоправда, кілька сотень років тому, але річка досі деякі властивості зберегла, – пояснила русалка. – Здоров'я зміцнює, чари темні допомагає змити, та й найчистішою у всіх Царствах вважається.

- Зрозуміла, - кивнула дівчина і наблизилася до Матвія.

Хлопець вважай не помічав її, лише промовив ім'я Василини. Ярослава вирішила підіграти і сказала, що бульбашка – це подарунок від дівчини. Трохи підбадьорившись, хлопець разом випив зілля і вичікуюче витріщився на Ярославу.

- А тепер треба у воду, - ніби з дитиною розмовляла та.

- Там Олеся? – наївно спитав Матвій.

- Так, - важко зітхнула дівчина, - там Олеся.

Тим часом Ярославі захотілося придушити дівчат, що довели хлопця до такого. Невже так можна? Матвій дуже добрий, умілий, приємний… Та в нього тих якостей стільки, що до ранку можна рахувати! Дівчині він теж сподобався, але ж вона не прийнялася його приворотами труїти! Де тільки мозок подівся у Васьки та Олесі?

Тим часом хлопець покірно пішов за Ярославою у воду, але кожен наступний крок давався йому все важче і незабаром дівчина відчула опір. Матвій і зовсім спробував висмикнути свою руку, але Ярослава чіпко вхопилася за долоню. На допомогу прийшла Аїра, що схопила хлопця під лікоть і підсобила затягнути його по плечі у воду. Повиснувши на Матвієві, дівчатам таки вдалося занурити його у воду з головою.

Ще кілька секунд Ярослава відчувала опір, а потім рука хлопця різко вислизнула з долоні. Води Тропки на мить почорніли і дівчині навіть здалося, що вона бачила потоки темного чаклунства, що відсахнулися від Матвія. Ярослава спробувала виринути, але щось не відпускало її, ніби невидиме чаклунство утримувало на місці, не даючи ні потонути, ні спливти. Незабаром морок змінився на сліпуче світло, і дівчина кинулася вгору до ковтка повітря. Тяжко зачерпнувши його легенями, Ярослава озирнулася – Матвія досі не було на поверхні. Кілька разів пірнувши, дівчина не змогла знайти хлопця, а невдовзі її ногу взагалі схопила судома. На допомогу прийшла Аїра. Русалка спритно підхопила подругу під руки та витягла на берег. Дівчата розгублено вдивлялися у води Тропки.

- Ти маєш пошукати його! – першою вигукнула Ярослава.

- Там надто сильне чаклунство, - категорично відмовилася русалка. - Матвій, звичайно, хлопець хороший, але я не ризикну зараз увійти у воду!

Тим часом Ярослава шалено розтирала ногу і весь час поривалася встати, але кожного разу лише падала на мокрий пісок. Ще секунда - і дівчині доведеться повірити у найгірше.