Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд

Обличчя чоловіка, таке красиве, так несхоже на інші лиця, змусило серце Енн битися сильніше.

Натан посміхнувся — так, як міг посміхатися тільки Рал, в його усмішці були і радість, і нетерпіння, і відчуття власної сили. Він виглядав так, як ніби збирався стиснути якусь дівицю в обіймах і поцілувати без дозволу.

— Але дорога, тут ти в безпеці, — її тюремник обвів рукою комірчину. — Ніхто не заподіє тобі зла. Ніхто не потривожить. Тебе добре годують — навіть вино кожен день приносять. Чого тобі ще хотіти?

Стиснувши кулаки, Енн зробила вперед крок, який змусив Морд-Сіт вихопити ейдж, хоча Найда і не зрушила з місця. Натан не ворухнувся. Все так же посміхаючись, він дивився на неї.

— Чого ще мені хотіти! — Викрикнула Енн. — Чого ще мені бажати? Я хочу піти звідси! Ось чого я хочу!

Легка, розуміюча посмішка Натана кольнула її в саме серце.

— І справді, — тільки й сказав він, тихо звинувативши її.

Енн повернулася до Морд-Сіт.

— Що ти йому сказала?

— Найда сказала, що ти хочеш бачити мене, — відповів Натан замість охоронниці. Він розкинув руки. — І ось я тут, як ти і просила. Навіщо я тобі знадобився, люба?

— Вистачить піклуватися про мене, Натан, — роздратовано сказала Енн. — Ти добре знаєш, чому я хотіла тебе бачити. Ти знаєш, навіщо я тут, в Д'Харі, навіщо я прийшла в Народний Палац.

Натан склав за спиною руки. Посмішка зникла з його обличчя.

— Найда, ти не залишиш нас? — Попросив він. — Вона хороша дівчинка.

Морд-Сіт кинула на Енн недобрий погляд. Необхідності в її присутності не було: ув'язнена не зможе зробити що-небудь Натану. Він — чарівник — було зайве говорити, що він самий великий чарівник всіх часів, — і предок Дому Ралів. Він не боїться цієї старої відьми.

Найда обдарувала Натана поглядом, в якому читалося «Якщо я тобі знадоблюся, тільки поклич», і граціозно прослизнула у двері, подібно кішці, яка легко пролізає крізь пліт.

Натан стояв посеред кімнати, як і раніше склавши за спиною руки і чекаючи, що скаже та, хто його викликала.

Енн відвернулася і присіла на кінець кам'яного ложа, яке служило їй і ліжком, і столом, і стільцем. Вона відкинула ковдру і пошукала щось в матрасі внизу. Пальці намацали холодний метал. Енн витягла предмет і встала, але її тінь не дозволяла здогадатися, що вона робить.

Нарешті вона обернулася.

— Натан, у мене є дещо для тебе.

Енн дістала Рада-Хань, який надягла колись на його шию. Зараз вона відчувала, що не знає, як їй це вдавалося. Але вона одягала, це вона пам'ятає точно. Тоді вона була Аннеліна Алдурен, аббатиса Сестер Світла. Колись вона була аббатисою. Енн передала свою владу Верні, перш ніж інсценувати їх з Натаном смерть.

— Хочеш, щоб я одягнув це намисто? — Тихо запитав пророк. — Думаєш, я дозволю?

Енн похитала головою.

— Ні, Натан, я хочу віддати його тобі. Я багато думала, сидячи тут. Про те, що, можливо, я ніколи вже звідси не вийду.

— Який збіг, — відгукнувся Натан. — Я провів багато часу, думаючи про те ж саме.

— Так, я знаю, — Енн кивнула. — Ось. Візьми його. — Вона простягла Рада-Хань. — Не хочу його бачити. Натан, я ненавиділа робити це. Особливо по відношенню до тебе. Мені тепер здається, моє життя було прожите марно. Прости мене за те, що замикала тебе щитами. Якби я могла знову прожити своє життя, я б ніколи не зробила так… Я не чекаю від тебе милості. Я не була милостива до тебе.

— Так. Не була, — вимовив Натан. Його бірюзові очі дивилися прямо в її очі. Він дивився по-особливому. Так само пронизливо, як і всі Рали, дивиться також Річард. — Значить, ти просиш вибачення за те, що тримала мене в темниці все моє життя. Ти знаєш, Енн, чому це було погано? Знаєш, у чому вся іронія?

Всупереч своєму бажанню Енн почула власний голос:

— Яка іронія?

— Ну, — він знизав плечима. — Заради чого ми боремося?

— Натан, ти добре знаєш, заради чого ми боремося.

— Так, звичайно, я знаю. А ти? Скажи, що ми намагаємося захистити, зберегти живим?

— Іскру магії, дану нам Творцем, звичайно. Ми боремося за те, щоб вона залишилася в цьому світі. Боремося за життя тих, хто народився з нею, за те, щоб вони навчилися володіти нею. Ми боремося за всіх, що володіють даром.

— Трохи іронічно, тобі не здається? Те, за що ти так борешся, лякає тебе. Імперський Орден вважає, що не в інтересах людства дозволяти тим, хто володіє магією, використовувати її, тому цю унікальну здатність слід викорінити. Вони заявляють, що коли всі не будуть володіти даром, тоді ті, хто матиме іскру, можуть стати небезпечними. Адже такі люди можуть захотіти прожити власне життя. Тому, як вважає Орден, ті, хто має іскру, повинні бути вигнані з цього світу, щоб світ став кращим для всіх інших.

Ти теж працювала над цим усе своє життя, сама обманута тими ж хибними ідеями, Енн. Ти зробила мене бранцем через мій дар. Покарала тільки за мою здатність робити те, чого не можуть інші, за те, що я нагороджений від народження злим даром, якого немає в решти людства.

Ти стверджуєш, ніби хочеш зберегти в інших те, чого так боїшся в мені — моєї виняткової здатності пророкувати. Ніби ти працюєш над тим, щоб народжені з даром могли прожити своє власне життя, найкращим чином розвинули