Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Глава 35

Ці заплутані свята, нарешті, майже скінчилися, підійшов до кінця і термін мого злощасного відрядження. Можна було б затриматися на пару днів (не з’їдять же мене за це!), але тоді мені довелося би бути присутнім на похоронах Фокса. Це була ідея місіс Гемуль — небіжчик-завуч не повинен був залишитися в пам’яті дітей темною плямою.

— Як би там не було, він був для них педагогом, вони багато від нього навчилися. Дитині не скажеш: «Це — пам’ятай, а це — не пам’ятай.» Діти самі повинні зрозуміти неоднозначність його особи, розмежувати в голові добро і зло. Я знаю, ви бачите в цьому зайву благодушність, але смерть закриває всі рахунки, а прощення потрібно їм самим, просто для того, щоби жити далі.

Добре, може, з білими воно і так. Особисто я уявити в собі щиру скорботу за Чудесником не міг навіть після літра пива.

А ще, місіс Гемуль хотіла знати про результати розслідування, тому що добиватися ясності — фундаментальна властивість білих, просто наплювати і забути, як чорні, вони фізично не можуть. Мудра директриса вибрала для досягнення своїх цілей найпростіший спосіб — запросила всіх зацікавлених осіб на вечерю в ту саму пивну, за свій рахунок. Орли Клеймора прилетіли в повному складі — хвалитися. Я не хотів іти, чесно, я — гордий, але мене Кларенс дуже попросив бути. Макс пішов зі мною — чистильники його вже і так бачили, а додаткові зуби в деяких розмовах не зашкодять.

Старшина з подробицями і охоче переказував результати слідства, половину якого провів не він. Головним досягненням чистильника було впізнання скромняги-Фокса, які підвели матеріальну базу під мою маячню про Чудесників, за що я був йому дуже вдячний:

— Провінціали люблять голосні прізвиська! Вступивши до спілки, він вибрав собі псевдонім Сигізмунд Саларіс, під яким і прославився, певною мірою. Він ідейно надихав те відгалуження культу, яке наважилося кинути відкритий виклик владі, заснувавши общину в Нінтарку. Природньо, що потім його вважали мертвим і шукали без фанатизму, а він весь цей час сидів тут.

Місіс Гемуль сприйняла звістку про Чудесника з дивовижним спокоєм, за яким можна було вгадати довгу практику. Цікаво, ким вона була до того, як приїхати в Михандрів?

— Признаюся, я завжди сприймала Чудесників як просто людей несповна розуму, але тепер розумію, що мої уявлення були надто примітивними. Фокс був здатен міркувати розумно і послідовно, але при цьому робити абсолютно немислимі речі. Головне — навіщо?!

— Навіщо, то якраз зрозуміло, — не втримався я, — він хотів, так би мовити, пожертвувати малим, щоби захистити велике.

— Захистити що і від кого?

У мене були міркування на цей рахунок, але озвучити їх повністю означало би розкрити мої джерела інформації, а воно мені треба? В скороченому вигляді ідея виглядала так:

— Ви знаєте, що батька Петрика було вбито під час збройного пограбування банку?

Кларенс трохи насупився.

— Ага, ага, того самого! За три місяці до народження своєї першої дитини, між іншим. Перша жертва пропала через кілька днів після інциденту. Якщо хочете, порийтеся в архівах, в той час багато дивних подій ставалося. Не знаю, що саме Фокс намагався відбити тим щитом, але ефект йому, очевидно, сподобався і ось він, повний скорботи, плачучи, почав пускати під ніж своїх вихованців, природньо, вибираючи тих, чия смерть торкнеться якомога меншої кількості людей. Самотніх, якщо коротше. Ось таке щастя на крові.

Старшина, погоджуючись, кивнув.

— Типова логіка Чудесника.

— Але діти! Навіщо він намагався отруїти їх?!

— Теж зрозуміло. Що таке потойбічний феномен, Фокс, найімовірніше, знав ще з Нінтарка. В якийсь момент він втратив контроль над ситуацією: його учні вбивають себе, щит не витримує, жертви доводиться складати все частіше, а тут ще й керівництво помінялося, контроль став жорсткішим. Білі ж погано витримують стреси! Нарешті, з’являюся я і починаю псувати його паству, прививаючи їй дещицю здорового ґлузду, і взагалі, роблю те, з чим так довго не міг впоратися він. Там де ви угледіли надію, він побачив лише розпусту і деградацію. Знову, повний ще більшої скорботи і ще сильніше плачучи, він вирішив врятувати всіх від зіткнення з реальним світом — приспати, типу, як хворих дворняг, виключно з милосердя

— Всі вони, рано чи пізно, до такого приходять, — буркнув Клеймор. — Це єдиний логічний вихід з їх філософії…

— Краще радійте, — порадив директрисі я, що все так добре закінчилося.

— Добре? — не зрозуміла вона.

— Угу. Діти живі, Фокс відмучився. Ви подумайте, що було би, якби він попав до в’язниці!

— Страту через спалення ще ніхто не відміняв, — дуже доречно вставив Горчак.

— Знову почнеться скандал, — зітхнула місіс Гемуль.

— Сприйміть це як прекрасну можливість! Ситуація критична, якщо НЗАМПІС не прийшле сюди нормальну команду, всі страхи Фокса справдяться. Крім цього, вправляти мізки треба не лише вашим вихованцям, а і цілому місту. Вам потрібна допомога емпатів і додаткове фінансування, добитися цього в нинішній ситуації можна або після масових жертв, або на хвилі публічного скандалу. Я би на вашому місці скооперувався з міськими властями і працював на випередження. Найкраще лікування — це профілактика!

Місіс Гемуль повільно кивнула: