Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Для мене такою людиною, в цьому світі став Нейтан. Тепер я знаю, що не дивлячись ні на що я не здамся, не зупинюся. Адже, виходячи з того, що я зрозуміла: під час набуття дару, після злиття з силою, ми стаємо єдиною сутністю з ним. А після завершення нашого життєвого циклу, йде тільки наша зовнішня оболонка. Сила ж очікує в якійсь в зоні між граней світів. У цьому просторі, сили магів, що завершили свій життєвий цикл, акумулюється в якісь сфери сили. Зовнішні це виглядає як різнокольорові кулі. Щось подібне, я бачила під час відкриття грані, коли кожен маг ставив свій купол, утворюючи свого роду захисний шар. Так ось, в цьому просторі, кулі сили знаходяться у вічному русі. Вони перемішуються між собою, змінюючи напрямок при зіткненні, і якщо раптом зустрічається з собі подібної, то вони з'єднується. Таким чином, відбувається збільшення, скажімо так, потенціалу певного дару. Якщо трапляється так, що молодий маг, який ще не розкрив свого потенціалу, потрапляє в цей простір, то він умовно, стає подібною кулею. І рухаючись по законам цього простору, і стикаючись з іншими кулями, він може знайти кулю з подібним даром. І ввібравши її, він збільшує свій потенціал.

Ви можете запитати звідки я це знаю? Все просто: я потрапила в цей простір. Як говорили в моєму світі: я перебувала між життям і смертю; між початком і кінцем. І по всій видимості, я з'єдналася ось з такою кулею сили, яка знайшовши собі подібну силу, вона зробила все можливе щоб стати єдиним цілим із мною. Напевно, якби я знала всі процеси, які відбуваються в цьому світі, то напевно, я б менше пручалася. Тому, що знала б, те що відбувається зараз - це нормально, так повинно бути! Але, до цього я прийшла, шляхом проб і помилок. Через біль і страждання. Але в результаті я стала тільки сильніше. Ні, я не скажу, що я можу врівноважити весь світ. Але, я була впевнена, що зараз мені під силу збалансувати процеси відновлення грані. Залишається тільки зрозуміти, що саме потрібно зробити. І щось підказувало мені, що відповіді на свої питання, я знайду в одному з в тих сувоїв, які лежали на полицях у оракула. Я точно знала, що там є щось для мене. І ще я знала, що мій чоловік буде дуже незадоволений перспективою того, що я повинна буду брати безпосередню участь в закритті грані.

Напевно, за роздумами, я не помітила як заснула. Розбудила мене не голосна розмова. Я загорнулася і відкрила очі. У кімнаті, крім нас з Нейтаном, розмістившись на дивані, сиділи Леон, Лука і Дімас.

 - Ну, ось. Розбудили все таки! Казав же тихіше! - сказав Лука, який перший помітив, що я вже не сплю - Ти як, дитинко? Як себе почуваєш?

 - Не лайтеся, Лука. Все нормально, я вже виспалася на два життя вперед - сміючись відповіла я - Тільки їсти хочеться, як ніби ті ж два життя не їла.

 -   Це добре, якщо є апетит - сказав Леон - організм зараз працює в посиленому режимі. Сила повинна злиться з тобою, тоді стане легше. Так, що піднімайтеся, приводите себе в порядок і спускайтеся в їдальню. Там вже все готово. Та й хлопці чекають твій розповідь. У них якраз канікули, перед випускною практикою, так що вони окупували наш будинок.

 - Добре, хвилин через десять будемо готові - сказала я.

 -  Ага, я прямо вже це бачу - сміючись вимовив Дімас, встаючи з дивана.

 -   В якому розумінні? - не зрозумівши перепитала.

 -   Кажу, відразу по очах Нейта видно, що через десять хвилин, ви зійдіть вниз.

Подивившись на палаючі очі Нейта, я зрозуміла: була б його воля, то він би взагалі не випустив мене з кімнати. 

 - О, з цим хлопцем я домовлюся - сміючись сказала я, і дивлячись на чоловіка, додала - і ми будемо вчасно. Ми дуже відповідальна сім'я.

 - Ось і перевіримо - сміючись сказав Лука.

Коли за ними зачинилися двері, Нейтан  піднявши брову, на відриваючись дивився на мене. Мої спроби встати з ліжка, не увінчалися успіхом. Мало того, що я не змогла виплутатися з ковдри, так ще цей нестерпний чоловік згріб мене в обійми. І тільки посміхався на всі мої спроби.

 - Ну, Нейт! - вигукнула я - це ж не серйозно! Давай вставати нас чекають. Не красиво буде спізнюватися. До того ж я пообіцяла, що ми встигнемо!

 -  Ти ще обіцяла зі мною домовитися. Так, що я теж чекаю.

 - Ти, просто нестерпний - сміючись вимовила і піднявшись на ліктях, запитала - Що ти хочеш, за те щоби ми все таки встигли?

 - О, мені подобається такий підхід до питання! - і подивившись на годинник він продовжив - що можна встигнути за п'ять хвилин? Твої пропозиції.

 -   Коханий мій, за п'ять хвилин можна багато - прошепотіла я йому на вухо - наприклад за допомогою магії, очиститися і одягнутися. А ще, пообіцяти виконати одне твоє бажання.

 - Будь-яке? - так само тихо запитав він, заглядаючи мені в очі.

 -   Абсолютно - твердо відповіла я.

 - Уже - сказав він, і я відчула як по тілу пробігся вітерець, і щось м'яке огорнуло мене. А на завершення, було відчуття того, що хтось швидко, але дуже дбайливо заплів волосся в косу.

 - Нічого собі! - здивовано вимовила я, встаючи з ліжка і оглядаючи себе і Нейта. На нас були прості, сині вбрання з білими орнаментами.

 - Ось, що означає правильна мотивація - обіймаючи мене сказав він - ну, що пішли? У нас трохи більше хвилини.