Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

 -  Що ж, почнемо - з посмішкою вимовила я - подивимося, що з цього вийде.

Я одягла чохол, і почала думати, що я хочу побачити. І раптом в пам'яті спливло плаття яке я одного разу бачила в своєму світі. Воно було традиційно біле, з мереживними візерунками. На перший погляд абсолютно нічого надзвичайного, але варто було погасити світло в приміщенні, мережива починали світиться сріблом. Тому, я представила плаття цілком скромне, без всяких вирізів і розрізів. Облягаюче, а від середини стегна розкльошене. Невеликий ве-образний виріз, і невеликий рукавчик. Задумала, що візерунки проявляться, в той момент, коли ми опустимо руки в чашу і нехай вони засвітяться магією Нейтана. Я відкрила очі і оглянула себе в дзеркалі: так, все так, як я і представила. Тепер головне щоб магія проявилася так, як я задумала і потрібний час.

Дівчата виглядали трохи розгублено. Але, стримано посміхаючись промовчали.

 - Дівчата, я попрошу вас пройти в зал і приєднається до гостей. Основне перетворення сукні буде там. Думаю, що вам сподобається.

Вони здивовано на мене подивилися і одна з них сказала:

 - Але, пані, нам не належить.

 - Так, ви ж з мого дозволу? - запитала я, вони кивнули - тоді якщо вас запитають, скаже це моє бажання. Добре?

 - Так, пані! Велике спасибі, ми вперше побачимо обряд - весело відповіла друга - а зараз давайте закінчимо з образом. Яка повинна бути зачіска?

Дівчата уважно все вислухали і зробили. І все вийшло саме, так як мені бачилося. Ми вже були готові, коли в двері постукали і дочекавшись відповіді, увійшли батьки. Вони були одягнені в суворі костюми. Їх образи були абсолютно однакові все що мало відмінності це колір сорочки який відповідав кольору магії і плетіння коси.

 - Кхм, Аріна, а ти все ... як це сказати ... - замикаючись запитав Дімас - плаття відповідає твоїм очікуванням?

 - Так, Дімас, я розумію про що ти. Все так, як повинно бути. Так, як було мною і задумано. Основна задумка відкриється трохи пізніше - спробувала пояснити я, не розкриваючи всього.

 - Тоді, добре - посміхаючись сказав уже Леон - красиво переливається.

 - Я прекрасно розумію, що зараз воно далеко від стандартів краси нарядів наречених - але, прошу трохи терпіння і все побачити. Підемо?

 - Так, звичайно - дружно відповіли вони і вставши по обидва боки від мене, запропонували мені свої руки.

Глибоко вдихнувши, ми рушили в головний зал храму. 

Що ж, наша поява, ввела в ступор всіх присутніх. І якщо дівчата спостерігали за всім з інтересом, то інші присутні були явно, щонайменше здивовані. Думаю, що такого вони точно не бачили! Адже, наречена увійшла в зал, в абсолютно простому сріблястому платті. Так, воно було ідеально за зовнішнім виглядом, не було жодної зайвої складочки. Але, тим не менш, якщо враховувати, що в залі був напівтемрява, то виглядав плаття просто сірим.

 -   Дімас - тихо сказала я - а, чи можна зробити так, щоб в залі горіли свічки? Тоді, світло буде падати на плаття, і воно буде переливатися як в кімнаті, де були лампи.

-   Так, звичайно - уважно подивившись на мене відповів він. А потім, щось сказав і тихо сказав - тепер можеш йти.

Що ж, вийшло навіть краще ніж я очікувала! З кожним нашим кроком, з'являлися нові свічки. Таким чином, плаття переливалося сріблом.

Ми йшли повільно у напрямку до вівтаря, і я бачила, що кожен з присутніх, дивився по-своєму. Але, в якийсь момент я зрозуміла, що мені абсолютно все одно, що думають про мене присутні. Головне, те що я бачила захоплений погляд Нейтана, який стояв біля вівтаря в чорному мундирі, а нашивки, гудзики і сорочка переливалися сріблом. Виходить, що моя магія відбилася в його образі. І, як мені пояснили дівчата, після обряду в моєму образі теж повинні з'явиться кольору його магії, таким чином, всі гостям стане зрозуміло що пара склалася і отримала своє благословення.

Батьки підвели мене до Нейтану, і жрець запитав, чи добровільно ми беремо участь в обряді і після нашого підтвердження, почав обряд. Я абсолютно не чула, про що він говорить. Тому, що в цей момент я дивилася на Нейтана і бачила в його очах стільки різноманітних почуттів, що від надлишку емоцій, здавалося не вистачало повітря.

Я так, занурилася в ці відчуття і емоції, що не відразу звернула увагу, що жрець звертається до мене. Тільки після того як він доторкнувся до моєї руки, а повернулася до нього. І побачила в його очах смішинки. Він простягав ніж, і зрозуміла, що прийшов час опускати руки в чашу. Подумки, попросила у творців, щоб все вийшло, і акуратно порізала долоню. Потім почекавши Нейтана, ми опустили наші зімкнуті долоні в чашу. І раптом в залі стало абсолютно темно, а від наших долонь почало виходити світло. Воно повільно піднімалося вгору по руках і потім пробіглося по нашим одежам. І, так! Проявилися візерунки на моїй сукні. Чорні і вони іскрилися синюватими іскорками. Потім світло почало розповзатися в бік статуй творців, і вони раптом придбали кольори. Одяг на них стали відповідно в тон їх магії, а плаття Айріні стало сріблястим. 

Всі присутні, від цього светлопредставлення, дружно ахнули. Жрець Аріс переводив погляд з мене на статуї, і його погляд говорив, про те що список питань, до мене збільшився в рази. А що я? Це, взагалі не я! Я тільки за сукню просила!