За гранню - Анна Несторова

Від його удару вона полетіла на мармур. Та, що нагадувала Єстін лиш охнула, але не втручалась, застигнувши в страху. Гостре лезо опинилось біля горла Хаврен. Некромант тримав її за волосся.

— Пташечко, в тебе кишка тонка, щоб мене вбити, — прошелестів над вухом. — А тепер виконай моє прохання та вилікуй короля, інакше я вам обом таке посмертя влаштую ще ща життя, що всі мертві позаздрять.

Хватка на волоссі стиснулась. Сльози накотились на очі від болю. Ельез не відступав, хоч й сам стікав кров’ю. Він змусив нахилитись її над Рівалем. Змусив шепотіти формулу, щоб поділитись життєвою енергію. Вона важко дихала, збивалась. Поранений правитель лиш мовчки спостерігав над його порятунком.

Знову.