Академія Лідеван. Громова сила - Анна Потій

Феліція

Весь вільний час Феліція з Фірніетом присвячували пошукам та вивченню інформації про Ерту Етірель, Обитель та Повелителів. На жаль, інформації було мізерно мало.

— Гадаю, єдиний спосіб перемогти Повелителів — висмоктати їхні сили поглинанням, але для цього його потрібно багато, — зрештою Фірніет дійшов такого висновку. — Ідеально було б вивільнити силу поглинання з кристала, повернути її Сетірамам і щоб найсильніші з них пішли з нами до Обителі. Одна ти не впораєшся, а я не маю сили поглинання. Потрібно кілька поглиначів, щоб протистояти Повелителям.

— Ну, висмокчу я з Повелителів сили і що далі? — Феліція втомлено опустила голову на купу розкритих книжок. Вона відчайдушно боролася зі сном. — Ми не можемо їх убити, інакше вимір автоматично зхлопнеться і всі всередині загинуть, включаючи нас із тобою.

— Ось на це запитання я поки не знайшов відповіді, — Фірніет підвівся з-за столу і, підійшовши до Феліції, поцілував її в маківку, ніжно стиснув плечі. — Перед нами стоїть дилема: загинути, але врятувати світ чи померти разом з усім світом. Тільки жоден варіант мене не влаштовує. Ми будемо далі шукати спосіб, ми обов'язково знайдемо його, Фел. На сьогодні досить. Ходімо спати, люба. Тобі не можна так себе виснажувати.

Феліція піднялася і притулилася до Фірніета. Він ніжно обійняв її, даруючи довгий, солодкий поцілунок. Відколи Фірніет дізнався про її вагітність, він став ставитися до Феліції ще трепетніше.

— А якщо просто поглинути сили у Повелителів, послабивши їх і залишити в Обителі? — насилу відірвавшись від губ коханого, Феліція озвучила питання, що крутилося в голові.

— Так не можна, Фел. Почнемо з того, що ти не зможеш впоратися з такою величезною силою в собі, вона тебе зруйнує. Її треба кудись викинути, в ідеалі — на знищення Повелителів. І навіть якби можна було їх послабити і залишити — це неправильно. Рано чи пізно вони знову наберуть нові сили за рахунок наступних мертвих, що потраплять до Обителі й ситуація повториться. Я не хочу залишати проблему для наших нащадків. З Повелителями потрібно розібратися тут і зараз. Інакше наша дитина не матиме майбутнього.

Фірніет знав, на що натиснути. Хоч Феліції і не хотілося займатися знищенням Повелителів зараз, але вона розуміла, що проблема не піде. Вона хотіла впевненості у майбутньому для своєї дитини. Феліція не могла дозволити їй прийти у світ, що знаходиться на межі загибелі.

— Що ж, будемо думати далі, — зітхнула вона.

Забравшись під теплу ковдру, Феліція зручно влаштувалась під боком у Фірніета. Він ніжно торкнувся рукою її живота, залишив кілька поцілунків на її губах, щоках, шиї і прошепотів у самісіньке вухо:

— Спи, кохана, завтра продовжимо працювати. Тобі треба більше відпочивати.

— Моє тіло прагне відпочинку, а мозок ніяк не може розслабитися, — пробурчала Феліція. Незважаючи на фізичну втому, вона довго не могла заснути, бо в голові постійно роїлися думки — настирливі, тривожні, лякаючі. Феліція не знала, як із ними впоратися.

— Дати тобі снодійного зілля, Фел? — Фірніет підвівся і ввімкнув світильник біля ліжка. У його очах Феліція помітила тривогу.

— А воно не зашкодить дитині? — вона знала, що багато земних ліків погано впливали на вагітність, але не мала жодного уявлення про те, який вплив мають на дитину в животі магічні зілля.

— Чого б це? — здивувався Фірніет. — Це ж не отрута.

Феліція коротко пояснила Фірніету, як працювали земні пігулки. Той здивовано здійняв брови.

— Дивна у вас медицина, Фел. В нас все інакше. Є шкідливі трави, є корисні. Цілющі та допомагаючі зілля не містять шкідливих інгредієнтів. Зрідка небезпечні трави можуть міститися в зіллях, які використовуються для лікування серйозних захворювань, але і там їх шкідливий вплив мінімальний і легко прибирається корисними травами.

— Тоді неси своє снодійне, бо я знову до ранку проваляюся без сну.

Фірніет дістав з полиці біля ліжка один із флакончиків, накапав у склянку з водою і простяг Феліції. Та випила все і знову вляглася.

— Скоро подіє?

— Хвилин за 10-15.

— А чому ти раніше мені його не давав? Ти ж бачив, що я погано сплю.

— Ти не просила, а я сподівався, що твої проблеми зі сном пройдуть самі. Саме по собі зілля нешкідливе, але якщо його часто вживаєш, то організм звикає засипати під його впливом і потім складно заснути без зілля. Виробляється звичка.

— Яке ж воно тоді нешкідливе, якщо викликає залежність? — здивувалася Феліція.

— Воно викликає залежність лише при регулярному вживанні, наприклад, протягом тижня-двох. Та й ніякої шкоди, крім складності заснути без зілля, більше не викликає. Якщо приймати зілля раз на тиждень або не більше 3 днів поспіль, то залежності не виникне.

  — Що ж, дякую за лекцію, майстре Фірніете, — хитро усміхнувшись, Феліція потяглася до губ коханого, залишаючи на них легкий поцілунок.

— До речі, про лекції. Канікули закінчуються через 3 дні. Нам знову доведеться повертатися до академії.

— Як же не хочеться… — Феліція солодко позіхнула, відчуваючи, що сон нарешті її долає.

Феліція не почула, чи відповів їй щось Фірніет: зілля потягло її до світу сновидінь.

Вранці за сніданком Феліція сиділа задумлива, майже не торкаючись їжі, чим викликала тривогу у Фірніета.

— Ти погано почуваєшся, Фел? — він ніжно торкнувся її руки.

— Що? — Феліція виринула зі своїх думок. — А, ні. Задумалася просто.

— Що тебе турбує, люба?

— Мене турбує, як я вагітна довчуся до кінця навчального року. Звичайно, ще не так помітно буде, але все ж таки… До того ж наші стосунки є неприпустимими: ти викладач, я студентка.

Фірніет узяв її руку в свою, тепло усміхнувся.

— Думаю, якщо нам вдасться перемогти Повелителів і вийти з цього живими, то до наших з тобою стосунків нікому не буде ніякої справи. Ти королівської крові, Фел, ніхто тобі нічого не скаже.