Факультатив для (не) літаючої гарпії - Крістіна Логоша

Я засмутилася — тут давно не ступала нога людини. І чи людину? Глянула на свої крила і подумала: якщо я гарпія, то й мої батьки повинні бути гарпіями.

"Апчхі!" — пролунало переді мною.

— Хто тут? — перелякано спитала в порожнечу.

Відповіді не було. Я підійшла ближче до письмового столу, за яким красувалася полиця з книгами. Провела рукою по їх запиленим корінцям, читаючи назви: «Кодекс квартового стража», «Анатомія магічних істот», «Проклята ним…»

А-а-а!

Мені не вдалося дочитати назву книги — замість літер на корінці з'явилося людське око. Моргнув, воно витріщилося на мене. Від несподіванки я відскочила, натрапивши на стіл. Моя рука торкнулася лежачої книги.

— Вона торкнулася мене! — промовила книга на столі людським ротом, що з'явився на обкладинці.

— А мене прочитала! — кричав Кодекс квартового стража, у якого рот був на корінці.

У кімнаті зчинився гучний гомін. Книги почали кричати, розмовляти. Кожна відрізнялася різною анатомією: в одних було п'ять очей, розкиданих хаотично, в інших по два роти, а треті мали схожі на людські обличчя.

Не витримавши цього безумства, я закричала:

— Книги, замовчіть! — у кімнаті зависла тиша. — Хай хтось говорить один.

— Нехай Толковий каже, — запропонувала книжка однорота.

— Де він?

— Валяється під підвіконням.

Акуратно, намагаючись не наступити на живі книги, я дісталася до підвіконня і дістала «Тлумачний словник» у шкіряній палітурці.

Він мав два очі і сиві брови, а над ротом — густі вуса. Він нагадував обличчя старого.

— Ви хто така, шановна гарпія? І навіщо забрели до нашого скромного будинку?

— Мене послали сюди за місцем прописки, — словник прочитав мої документи і трохи зніяковів.

— Мої трухляві сторінки! Ти ж хазяйська донька... Нарешті повернулася!

Книжки заговорили всі разом, вплескуючм емоції.

— Замовчіть! - припинив хвилювання Тлумачний словник. — Ласкаво просимо додому, Атіко. Ми на тебе давно чекали.

Слова старої книги стиснули серце радісним болем. Я стільки років цього чекала!

— А де мої батьки?

Дивне мовчання паралізувало книжки.