Факультатив для (не) літаючої гарпії - Крістіна Логоша
Я щодуху рвонула до виходу.
Жінка-кішка стрибнула, сподіваючись зловити мене, але схибила. Яскравий спалах зі свистом проскочив за сантиметр від мого обличчя. Снаряд врізався у дерево і звалив його на землю. Полум'я охопило збиту рослину. Перегородивши дорогу, переді мною з'явилися ще двоє чоловіків.
— От ти й попалася, крилатко, — схопив мене під руку один із бугаїв.
— Відпустіть мене! Ви не маєте права!
У відповідь пролунав регіт.
— Швидше давай її в прохід. Незабаром дванадцять! Її зараз депортують, — наказала жінка-кішка.
Незнайомець обхопив сферу двома руками та виставив їх уперед. Зробивши крок назад, розчепив долоні і сфера застигла в повітрі. Вбираючи в себе світло, вона розросталася, утворюючи яскраву вирву, по краях якої танцювали електричні нитки. Мене тягли до проходу, і як би я не впиралася, він неминуче наближався. Вже за два кроки від входу в інший світ пролунав гучний крик — другого злочинця засмоктувало в ґрунт, як у хиткі піски. Він злякано хапався за краї, але земля поглинула його і, хвилею піднявшись біля жінки-кішки, з гуркотом ударила в те місце, де вона стояла. В останній момент їй вдалося відскочити, та урятуватися на дереві. Дивне явище одразу зникло, але ґрунт під ногами почав гудіти й рухатися — він коливався, як морський прибій, що бився об мої ноги хвилями. Вони наростали і ставали вищими, огинаючи мене і чоловіка, який стояв позаду.
— Якого біса тут відбувається? — перелякано запитала жінка-кішка.
— Потрібно йти! Така магія підвладна лише майстру.
Величезний вал з'явився за спиною людини з кулею і вдарив з усією силою, втовкмачуючи його в землю. Чарівник навіть не встиг скрикнути, як його живцем поховало.
Прохід в інший світ почав швидко звужуватися. У той самий час і хвилі виросли, досягнувши висоти людського зросту. Виникаючи нізвідки, вони з'являлися і зникали у ґрунті. Мій страж нервово обертався, чекаючи на напад. У нього затремтіли піджилки, і, не витримавши напруження, він відпустив мене і кинувся до вирви. Здавалося, явищу це й було потрібно — одразу з двох боків хвилі наринули на нього, схльоснувшись і пожираючи чоловіка.
Жінка-кішка, прицілившись, стрибнула в отвір. Поки вона летіла, хижі хвилі намагалися зловити і її, але не встигли — вона виявилася спритнішою. Сфера зникла разом із нею.
Ошелешена, я стояла на місці. Страх холодив кров, але усвідомлення, що ілюзія, давало невелике полегшення. Хвилі почали заспокоюватися і незабаром зникли.
Здалеку стрімко наближався силует чоловіка. Чим ближче він ставав, тим більше повітря здавалося темнішим і щільнішим. Я вже бачила чорну, вкриту тріщинами шкіру людини з сіткою вен, що палали, ніби розпечена магма, що пробивалася в обпаленій землі. Вона безперервно рухалася, змінюючи «геологічний» малюнок обличчя. Кожен крок чоловіка обдавав сажею все довкола, а туман під його ногами розростався.
Чоловік зупинився навпроти. Темрява стала настільки густою, що єдиним джерелом світла були червоні тріщини на його тілі, яке тепер виднілося з-під закопченого одягу. Я із захопленням спостерігала за буянням своєї фантазії.
Порив вітру підняв у повітря тополине листя, закрутивши навколо видіння, перетворюючи на вогники. Вони повільно тліли, осідаючи на нас.
Втрачаючи залишки страху, я захотіла доторкнутися до цього чудовиська і потяглася рукою до його обличчя, але він перехопив мою долоню. І момент торкання наших рук осяяв яскраве сяйво. Я із завмиранням серця дивилася за цим дивом, поки другою рукою монстр не штовхнув мене в груди. І я впала прямо... на стілець.
_________________________________
Щось сумно стало через осінь та негоду. Вирішила прикрасити ваші будні цікавою книгою. Планується безкоштовна та швидка викладка. Тому додавайте книгу в бібліотеку, щоб не загубити. Та підписуйтесь на мою авторську сторінку, щоб не пропустити нічого важливого.
Ваш автор :)
