Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Окрім того, у дверях її кабінету залишилися дві великі діри з контурами мітел. Їх пробили візлівські «Чистомети», рвучись до своїх господарів. Філч прилаштував нові двері, а Гарріну «Вогнеблискавку» заніс у підвал, де Амбридж, за чутками, приставила до неї охорону - озброєного троля. Однак її біди на цьому не закінчилися.
Натхненні прикладом Фреда й Джорджа, чимало учнів змагалося тепер за вільну посаду Головного Правопорушника. Попри нові двері, хтось-таки зумів пропхнути в кабінет Амбридж ніфлера з волохатим рильцем. Той, шукаючи блискучих предметів, негайно влаштував страшенний розгардіяш, а коли Амбридж зайшла до кабінету, стрибнув на неї і спробував повідгризати з її куцих пальців персні. У коридорах тепер так часто вибухали какобомби і смердюляники, що учні завели нову моду - виходячи з класів, накладати на себе бульбашкоголові замовляння. Це давало їм запас свіжого повітря, хоч і створювало враження, ніби всі понатягували на голови перевернуті догори дном круглі акваріуми.
Філч шастав коридорами з батогом у руках, відчайдушно намагаючись упіймати бешкетників, але їх тепер було так багато, що він просто не встигав збагнути, в який бік кидатися. Інквізиторський загін приходив йому на допомогу, але з його членами коїлося щось дивне. Ворінґтона зі слизеринської квідичної команди поклали в шкільну лікарню з жахливою нашкірною хворобою, від якої він увесь покрився мовби кукурудзяними пластівцями. Пенсі Паркінсон, на превелику Герміонину радість, на другий день пропустила всі уроки, бо в неї раптом виросли оленячі роги.
Тим часом виявилося, що Фред і Джордж, перед тим як покинути Гоґвортс, встигли продати безліч наборів «Спецхарчування для спецсачкування». Щойно Амбридж заходила до класу, учні починали непритомніти, блювати, метатися в гарячці або стікати кров'ю з носа. Репетуючи від люті й роздратування, Амбридж намагалася знайти причину тих таємничих симптомів, але учні вперто їй повторювали, що страждають на «амбриджит». Чотири рази поспіль призначивши покарання цілому класові, але так нічого цим і не досягши, вона була змушена змиритися й відпускати з уроків цілі юрби учнів, що кривавилися, зомлівали, вкривалися потом і блювали.
Але навіть користувачі «Спецхарчування» не могли скласти серйозної конкуренції неперевершеному маестро хаосу Півзу, який дуже близько до серця взяв прощальні Фредові слова. З божевільним хихотінням він шугав по школі, вилітаючи зненацька з класних дошок і перекидаючи столи, вази та статуї. Двічі він запихав Місіс Норіс у лицарські обладунки, і вона там нявчала як скажена, доки її не рятував розлючений сторож. Півз розбивав ліхтарі й задмухував свічки, жонглював палаючими смолоскипами над головами переляканих учнів; а коли бачив акуратно складені стосики пергаменту, то підпалював їх або викидав у вікно. Він затопив третій поверх, відкрутивши всі крани в туалетах, під час сніданку вкинув у Велику залу мішок з тарантулами, а для перепочинку годинами літав за Амбридж і коли вона починала говорити, голосно видував губами непристойні звуки.
Ніхто з учителів, окрім Філча, навіть пальцем не поворухнув, щоб їй допомогти. Гаррі навіть був свідком, як через тиждень після відльоту Фреда і Джорджа професорка Макґонеґел проходила неподалік від Півза, що старанно розкручував кришталевий канделябр, і виразно прошепотіла йому кутиком рота:
- Треба крутити в другий бік.
На додачу до всього Монтеґю так і не отямився від довгого перебування в туалеті. Був він розгублений, увесь час втрачав орієнтацію, а у вівторок зранку в замок прибули його розлючені батьки.
- Може, їм розповісти? - стурбовано мовила Герміона, притулившись щокою до вікна в класі замовлянь, щоб краще бачити містера й місіс Монтеґю. - Про те, що з ним сталося? Щоб мадам Помфрі змогла його вилікувати.
- Не треба, і так одужає. - байдуже озвався Рон.
- Та й Амбриджка матиме ще одну халепу. - задоволено додав Гаррі.
Вони з Роном торкнулися чарівними паличками до чайних чашок, які мали зачаклувати. З Гарріної чашки ви стромилися чотири коротесенькі лапки, що не діставали до поверхні стола й безпомічно дриґалися в повітрі. Ронова чашка відростила чотири тонесенькі лапки, що ледве підняли її над собою, а тоді затремтіли й зігнулися, розколовши чашку на дві половинки.
- Репаро, - миттю сказала Герміона, помахом чарівної палички склеївши чашку. - Це все чудово, але що як Монтеґю не одужає ніколи?
- А тобі що до того? - роздратувався Рон, а його чашка знову захиталася мов п'яна, підгинаючи тремтячі колінця - Не треба було Монтеґю знімати з Ґрифіндору очки. Якщо вже хочеш за когось переживати, то краще попереживай за мене!
- За тебе? - перепитала вона, ловлячи свою чашку, яка на чотирьох міцних лапках весело чкурнула зі стола. - А з якого дива я мала б за тебе переживати?
- Коли останній мамин лист пройде нарешті Амбриджин контроль, - з гіркотою сказав Рон, підпихаючи свою чашку, яка ніяк не могла втриматися на кволих лапках, - буду я бідний. Не здивуюся, якщо вона знову прислала ревуна.
- Але ж...
- Ось побачите, що у втечі Фреда й Джорджа мама звинуватить мене, - сумно зітхнув Рон. - Скаже, що я мав їх зупинити, мав ухопитися за їхні мітли і тримати їх... я знову виявлюся у всьому винний.
- Якщо вона таке й скаже, то це буде абсолютно несправедливо, бо що ж ти міг зробити? Але я впевнена, що вона не скаже нічого, бо, якщо вони й справді відкрили крамничку на алеї Діаґон, то, мабуть, запланували це ще хтозна-коли.
- Так, але є друге питання - як вони дістали там приміщення? - Рон так сильно вдарив чарівною паличкою по чашці, що її лапки знову підігнулися, впали на стіл разом з чашкою й безпомічно задриґалися. - Тут щось нечисто. Щоб наймати приміщення на алеї Діаґон, треба мати купу ґалеонів. Вона захоче знати, як вони роздобули стільки грошей.
- Я теж про це думала, - погодилася Герміона, дозволивши своїй чашці бігати колами навколо Гарріної, чиї коротенькі лапки й далі не могли дотягтися до поверхні столу, - я навіть припускаю, що Манданґус переконав їх перепродувати крадене або ще якесь жахіття.
- Не переконав, - кинув Гаррі.
- Як ти знаєш? - одночасно вигукнули Рон і Герміона.
- Бо... - Гаррі завагався, але, мабуть, настала
